Павло Шандра: Порошенко як кістка в горлі команди президента

Учора в британському виданні The Economist з’явилася стаття про підготовку команди президента Володимира Зеленського до виборів. Незважаючи на те, що команда президента спростувала цю новину, зовнішня кон’юнктура складається якнайкраще для проведення президентських виборів у найближчі пів року.

Нагадаю, що відповідно до статті 83 Конституції України повноваження Верховної Ради України в умовах воєнного стану продовжуються до моменту скликання першої сесії нового скликання парламенту після завершення воєнного стану.

Таким чином, у Конституції реалізовано принцип наступності влади. На відміну від повноважень Верховної Ради, Конституція не дає чіткої відповіді щодо повноважень президента.

У Конституції України міститься низка положень, які можна тлумачити по-різному та інтерпретувати в потрібному ключі, але без рішення Конституційного Суду автоматично виникають дві оцінки ситуації.

Одна оцінка — це точка зору диктатора Путіна та частини оточення Трампа, які ставлять під сумнів легітимність Зеленського. Друга оцінка — це думка всередині України, яка підтримує президента в умовах війни.

Голосуванням 25 лютого поточного року Верховна Рада з другої спроби підтримала постанову про підтримку демократії в Україні, яка передбачає продовження президентських повноважень Зеленського до скасування воєнного стану.

Через кілька днів у Білому домі відбулася вже відома розмова Трампа і Зеленського, яка завершилася скандальним від’їздом президента Зеленського з Вашингтона. Тим не менш, цей інцидент значно підсилив позиції президента Зеленського всередині країни.

Рейтинг президента почав зростати на тлі тиску з боку команди Трампа, який багато хто вважає несправедливим і починає сприймати як особисту образу.

«Je suis Marine», — написав у Х Віктор Орбан після оголошення вироку Марін Ле Пен. Багато хто після скандальної перепалки у Білому домі сказали про себе: «Je suis Zelenskyy».

Крім того, очевидно, що російський наступ вичерпався. Зараз складається найбільш сприятлива кон’юнктура для проведення виборів.

По-перше, конкуренти Зеленського не встигнуть підготуватися в межах короткої кампанії. По-друге, на даний момент фронт стабілізовано, і президент Зеленський не має приймати непопулярних рішень щодо визнання окупації територій агресором, як того вимагає диктатор Путін і спецпосланець Уіткофф.

Незважаючи на домовленість парламентських сил про те, що повоєнні вибори мають відбутися приблизно через пів року після завершення війни, тобто лише після скасування воєнного стану, ніщо не заважає владі піти на вибори, якщо це буде їй вигідно.

Очевидно, що на момент підписання невигідного миру з агресором — а він у будь-якому випадку буде невигідним, якщо відбудеться — легітимність президента Зеленського не повинна викликати сумнівів. Крім того, це підірве позиції членів команди Трампа, які, за повідомленнями ЗМІ, хочуть позбутися президента Зеленського як незручної фігури.

Зважаючи на ці реалії, чого нам очікувати? Очевидно, посилюватиметься тиск на системну опозицію, зокрема на її лідера Петра Порошенка, якому можуть спробувати приписати абсурдні звинувачення у підготовці Харківських угод.

Такими темпами скоро Порошенка звинуватять у вбивстві Франца Фердинанда замість Гаврила Принципа. Порошенко перетворюється на зручного для влади цапа-відбувайла. Очевидно, що влада, за прикладом Молдови, де посадили Євгенію Гуцул, і Франції, де винесли вирок Марін Ле Пен, може спробувати зняти Порошенка з перегонів і усунути його як політичний фактор.

Якщо тепер так роблять у прогресивній Європі, ніхто не реагуватиме на арешт Петра Порошенка. Тим більше, Європа вже проковтнула хрест Саакашвілі. Для Європи важливіше, щоб президент Зеленський дотримувався її інтересів, а доля Порошенка — на другому плані. Принаймні саме таку логіку може сповідувати влада.

У такій ситуації українська опозиція має бути консолідованою. Ми всі стоїмо на варті української державності та підтримуємо президента Зеленського в боротьбі з російськими окупантами та диктатором Путіним.

Але незалежно від симпатій чи антипатій до Порошенка, його арешт відкриє полювання на відьом. Сьогодні — Порошенко, завтра — будь-хто може потрапити під каток влади. Це мають усвідомити всі. Як казав німецький пастор Мартін Німеллер: «Коли вони прийшли за євреями, я не обурився. Я не був євреєм. Коли вони прийшли за мною — не залишилось нікого, хто б виступив проти…»

Ще раз: питання не в Порошенкові, а в тому, в якому напрямі розвиватиметься наша країна. Україна може втратити свою демократію. А якщо не буде демократії, не буде й України — тієї, яку ми любимо, і якою захоплювався весь світ на початку повномасштабної агресії.