Вікторія Гриб: Війна і сирітство: як російске вторгення вплинуло на прихисток дітей-сиріт в Україні

Тема сирітства, процедура усиновлення та її реформування, формат державно-приватного партнерства є важливими питаннями не лише для держави, а й для всієї активної спільноти, зацікавленої у розвитку нашої країни. На цьому наголосила під час панельної дискусії у рамках обговорення проблеми подолання сирітства, ініційованої Благодійним фондом RUSH foundation. 

Насправді від початку війни в процесі всиновлення з’явилося чимало додаткових перепон, які загострили і без того хронічний перебіг цієї грандіозної соціальної проблеми. 

Здавалося б, під час воєнного стану держава не забороняє усиновлювати дітей. Ба більше, деякі процедури спростили. Торік у серпні Кабмін навіть прийняв постанову, яка розширює можливості для встановлення статусу дитини, щоб вона якнайшвидше була влаштована в родину. 

Оновлено навчальну програму для потенційних усиновлювачів, щоб вона могла відповідати всім потребам дитини, запрацювали консультації та збір документів через «Дію». Проблема в тому, що «запрацювало» усе це тільки на папері. 

Насправді ж збір документів через «Дію» не працює, про що відверто розповідають потенційні батьки. Бюрократичний капкан, байдужість, а подекуди й хамська поведінка працівників соціальних служб лише відбивають бажання потенційних усиновлювачів продовжувати пошуки. 

Тотальна дискомунікація, наявність «плаваючих» місць у чергах загострюють проблему до критичних рівнів. 

За інформацією Національної соціальної сервісної служби України, під час війни без батьківського піклування залишилося понад 4,5 тисяч дітей. Очевидно, що через бойові дії та окупацію частини України статистика щодо сиріт не може бути точною. Про станом на 31 березня 2023 року на папері є 14 673 дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, які можуть бути усиновлені. 

Не всі вони знаходяться в Україні фізично. Від початку вторгнення із зони активних бойових дій у безпечніші регіони України евакуювали 277 дитячих закладів, за кордон - майже 200. Складність евакуації полягала в тому, що переміщувати заклад із великою кількістю вихованців (від сотні осіб) доволі непросто. Ще складніше знайти належні умови в іншому регіоні України. 

Загалом, проблемою є вже саме існування подібних закладів в Україні. До прикладу, в Європі розвинені сімейні форми виховання для дітей, які залишилися без батьківського піклування. На відміну від України заклади для сиріт розраховані на невелику кількість дітей - не більше 20. Іншою проблемою усе ще є брак місць для дітей з інвалідністю в безпечніших регіонах України. 

У довгостроковій перспективі Україна налаштована на те, щоби забезпечити кожну дитину можливістю жити саме в родині. Але сьогодні не менш важливо повернути дітей, які через війну роз’їхалися світом у пошуках порятунку, а також дітей, яких викрала Росія. 

Прикро, що українські соціальні служби не волоідють в достатньому обсязі інформацією щодо стану справ на окупованих територіях. І це стосується не лише часового проміжку від моменту початку повномастабного вторгнення, а загалом з 2014 року. Це дуже небезпечна тенденція, адже Україна без крихти перебільшення втрачає власний генофонд. 

Що ж нам робити далі. Не чекаючи на завершення війни, на рівні держави важливо нарешті прибрати усі штучні перепони, які заважають потенційним усиновлювачам у пошуках бажаної дитини. Не менш важливо посилити інформаційні кампанії, спрямовані на розвиток сімейних форм виховання. Ймовірно варто провести ревізію і поглянути під новим кутом за залученість у розвиток сімейних форм виховання органів місцевого самоврядування. Наразі від потенційних батьків надходять скарги на байдужсть окремих фахівців соціальних служб, яких важко контролювати. Інша проблема в тому, що їм не вистачає ресурсу. 

Не менш важливе сприяння бізнесу та громадського сектору. До прикладу в рамках програми «Сирітству – ні!» знайти нові родини для більш ніж 10 000 дітей. Важливо посилювати спільні з органами державної влади проєкти, скеровані на вирішення проблеми сирітства. 

Я вдячна представникам Rush Foundation за запрошення та можливість взяти участь у дискусії. Як народна депутатка відкрита до подальшої співпраці та готова долучатися до будь-якої корисної ініціативи, яка на законодановчому рівні дозволить позбавити проблему сирітства в Україні бюрократичних перепон.