Сергій Магера: Десятиліттями люди осушували українські болота, а тепер почали повертати їм воду

Тут облаштовують спеціальні перемички та водорегулювальні споруди, щоб затримати воду, яка раніше відводилася осушувальними каналами. Уже створено сім земляних перемичок, встановлено 17 автоматичних датчиків рівня підземних вод. Основні роботи планують завершити до кінця листопада. Це перший в Україні комплексний проєкт відновлення боліт такого масштабу.

Ця українська новина напрочуд співзвучна події, яка сьогодні відбувається в Єревані. На 17-й Конференції сторін Конвенції ООН про біологічне різноманіття (COP17) презентують перший міжнародний звіт Nature’s Comeback - “Повернення природи”. Його підготували Програма ООН з довкілля, Продовольча та сільськогосподарська організація ООН і Секретаріат Конвенції про біологічне різноманіття. Документ присвячений відновленню деградованих екосистем у різних країнах світу. До 2030 року міжнародна спільнота прагне відновити щонайменше 30% деградованих екосистем. Ідеться про ліси, річки, болота, степи та інші природні території, які постраждали від людської діяльності.

Один із найпоказовіших прикладів такого відновлення - американська річка Кіссіммі у Флориді. У 1960-х роках її вирішили випрямити, щоб захистити навколишні території від повеней. Замість звивистого природного русла проклали глибокий прямий канал. Протипаводковий захист покращився, але екологічна ціна виявилася величезною. Заплави втратили природний режим затоплення. Зникло понад 90% водоплавних птахів, які раніше населяли ці території. Скоротилися популяції риб, змінився стан водно-болотних угідь.

Через кілька десятиліть американці почали виправляти наслідки цього рішення. У 1999 році стартували роботи з відновлення Кіссіммі. Частину штучного каналу засипали, повернули течію до історичних вигинів річки та відновили сезонне затоплення заплав. Основні будівельні роботи завершили у 2021 році. Проєкт охопив 44 милі історичного русла та майже 20 тисяч акрів водно-болотних угідь. На відновлені території почали повертатися птахи, яких не спостерігали там до початку робіт. Природа поступово відновлює свої функції.

Для України цей досвід особливо важливий. Ми звикли розглядати протипаводковий захист насамперед як будівництво дамб, укріплення берегів і регулювання річкових русел. Але природні заплави й болота також здатні стримувати воду, сповільнювати її рух і зменшувати наслідки паводків. Відновлені торфовища краще утримують вологу та менш вразливі до пожеж. Звісно, природні рішення не можуть повністю замінити інженерний захист. Проте їхнє грамотне поєднання здатне зробити управління водними ресурсами ефективнішим.

Попереду в України - масштабне відновлення територій, пошкоджених війною. І вже зараз потрібно визначати, якими вони мають стати. Десь необхідно відбудувати зруйновані гідротехнічні споруди. Десь доцільніше повернути річкам природні заплави, відновити болота або переглянути роботу старих меліоративних систем. Такі рішення потребують наукового обґрунтування, оцінки безпеки та врахування інтересів місцевих громад. Вони мають стати частиною державної політики відновлення.

Відбудувати країну після війни - не означає повернути все до стану, в якому воно було до 2022 року. Ми маємо можливість виправити й давні екологічні помилки. Досвід Флориди показує, що це можливо навіть після десятиліть руйнування природних систем. А роботи, які сьогодні тривають на українському Поліссі, доводять: перші кроки ми вже робимо. Наше завдання - перетворити окремі успішні проєкти на системну практику відновлення української природи.