Сергій Магера: Сибір після завершення «сво»? Яке майбутнє кремль готує для своїх військових

Сам Караганов — відомий «політичний флюгер», що ретранслює думки верхівки російського режиму, які з різних причин (передусім через відверту цинічність) не завжди можуть бути озвучені першими особами відкрито.

У новій статті він стверджує, що «конфлікт Заходу й росії в Україні входить у завершення гострої фази». Нічого схожого на «розгром Наполеона чи Гітлера», за його логікою, росія не досягне. Після війни росія має «піти в себе» — розпочати духовний, економічний, технічний і політичний рух на схід, до Уралу й Сибіру, подалі від Європи. Далі — довгий перелік необхідної «логістики» для цього «освоєння Сибіру 2.0». А серед пунктів — думка, що реалізовувати план значною мірою мають ті самі бійці, які повернуться з фронту. Мовляв, нові «великі стройки» сформують нові еліти.

З огляду на автора й майданчик публікації, це не запрошення до дискусії, а нова «лінія партії». Проблема в тому, що сотні тисяч учасників «сво» можуть її зовсім не поділяти. Переважна більшість тікала від такого життя — на задвірках цивілізації, у бідності, у боротьбі за виживання, і задля цього навіть погоджувалася ризикувати власним життям. Тепер їм пропонують повернутися туди ж. Чи не ошелешать їх такі пропозиції? Чи не захочуть вони різко чинити спротив? І чи не доведеться заради «колонізації Сибіру-2» запускати й «ГУЛАГ-2»?

Важливе й інше. Публікація цієї рамкової статті — це фактично тиха відмова від попередньої програмної. 3 квітня 2022 року в РИА Новости вийшов текст «Що росія має зробити з Україною», який пропонував «деукраїнізацію» як концепт російської політики щодо України: відмову від самої ідентичності, тотальне перекроювання країни під окупанта, знищення чи «перевиховання» всіх незгодних. Тоді ж зірвався бліцкриг на Київ, і «поліцейську операцію» путін вирішив перетворити на повномасштабну війну на виснаження.

Як то кажуть, «гладко було на папері, та забули про яри». Україна своїм феноменальним за силою й упертістю спротивом поставила жирний хрест на реалізації цих — без перебільшення — нацистських планів. Тепер усе набагато прозаїчніше: «віддайте нам, мовляв, чотири області — і розходимося». Ба більше — сама росія «йде в себе», у Сибір.

Що ж, такому фіналу, в якому росія справді займеться будівництвом міст у Сибіру силами «каторжників-ветеранів», можна хіба що саркастично поплескати. Питання лише одне: навіщо для цього було починати найбільшу війну в Європі за останні 80 років?