Блог

Вадим Трюхан: Чи міг Зеленський послухати Байдена перед вторгненням?

Все роздумую над кинутою публічно нашим другом Президентом Джо Байденом фразою, що мовляв «Президент Зеленський не хотів слухати попередження американської розвідки про неминуче вторгнення росії» (не дослівно).

8001

Вадим Трюхан

міжнародна безпека, зовнішня політика, міжнародні відносини, стратегічний менеджмент, політичні консультації, європейська інтеграція

Заступник командира роти Добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1, Голова правління громадської організації «Європейський Рух України» та керуючий партнер юридичної фірми "ЮМАС". Дипломат, юрист-міжнародник, магістр державного управління, експерт з європейської інтеграції, міжнародної безпеки, міжнародного публічного та європейського права. Працював на різних посадах в МЗС України, - від аташе Договірно-правового управління до заступника директора департаменту ЄС і Посла з особливих доручень. Був директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ. Працював а Адміністрації Президента України, а також за кордоном, зокрема в місії ОБСЄ у Хорватії та в місії Ради Європи зі спостереження за виборами в Косово.

Відкинемо політику. І змоделюймо практичну ситуацію.

Ну ОК. Президент Зеленський прислухався до попереджень наших американських друзів. І що б він міг тоді зробити?

Він звичайно міг би на пару-тройку тижнів раніше ввести воєнний стан і оголосити загальну мобілізацію.

Проте які були би наслідки таких рішень?

По-перше, шалена критика всередині країни, паніка і, не виключено, масові протести.

По-друге, шалена критика з-за кордону, адже багато хто розцінив би такі кроки, як провокування Україною путіна, в тому числі в тих же США.

По-третє, це був би прямий привід для путіна на удар на упередження, і, не виключено, це допомогло б йому мобілізувати ще й своїх сателітів з ОДКБ, чого йому досі не вдалося, по великому рахунку, за нинішнім сценарієм.

А чи змогла б Україна в результаті краще підготуватися до відсічі російській агресії таким чином?

Дуже сумніваюся. Адже ні зброї, ні амуніції, ні навіть жмені якихось старих патронів чи снарядів чи тисячі-двох броніків зі шлемами, ніхто би не дав, а самі би їх не виготовили за жодних обставин, бо потужностей не було, а волонтери включаються лиш в умовах війни.

Відтак мобілізованих елементарно було би ні у що одягати і нічим озброювати.

Так що всі ці розмови про «слухав - не слухав» ні про що, для замилювання очей власних виборців.

Вперед треба дивитися і оперативніше працювати над посиленням ЗСУ. Які, як виглядає на 111-й день війни, є єдиною силою у світі, здатною зупинити путінську росію і запустити незворотні процеси по її, як мінімум, перезавантаженню, а як максиму, розвалу.

Більше ніхто на виконання цієї ролі у світі яєць не має. Досі. На превеликий жаль.

І ні, я не критикую наших американських друзів чи будь-кого іншого. Навпаки. Кожен українець, і вся Україна вдячні всім нашим друзям за допомогу. Переконаний в цьому. Адже без них вистояти нам було би набагато важче. І без них до перемоги доведеться йти значно довший і більш тернистий шлях.

Проте речі своїми іменами іноді називати треба. Щоб не було іллюзій і розчарувань від того, що якісь мрії не збулися.