Блог

Сергій Магера: Як в Україні згасають радянські свята

1 травня у 142 країнах світу відзначають Міжнародний день праці. І в більшості країнах це - вихідний день. Ще донедавна 1 травня і в Україні віщувало собою початок «травневих свят»: 1 та 2 травня плавно переходили у 9, у більшості українців вимальовувалася своєрідна міні-відпустка, або ж просто вільні дні. Аби відпочити на природі, привести до ладу господарство чи завершити хатні справи.

0

comments9905

Сергій Магера

Народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування

Маріуполець від народження і назавжди

Зараз, у період повномасштабної війни, ми майже нічого святкуємо. Але вже  очевидно, що по закінченню війни календар святкових дат виглядатиме інакше. В нас точно буде свій день Перемоги, а от чи зникнуть, чи, навпаки, наберуть нового сенсу свята, які ще донедавна асоціювалися з радянським та російським минулим, - давайте поміркуємо.

Всього на рік ми маємо наразі 12 святкових днів. Це Різдвяні свята за 25 грудня та 7 січня, Новий рік, Дні Конституції, Державності та Незалежності, які припадають на літо. День захисника та захисниці України - 14 жовтня. Великдень та Трійця. А також три свята, через які й точиться щорічна полеміка в суспільстві: 1 та 9 травня, а також 8 березня. 

Насправді 1 травня із радянським союзом має набагато менше спільного, ніж нам здається. Більш спорідненого, як не дивно, має з США. Саме в Чикаго 1 травня 1886 року сотні тисяч робітників найбільших промислових центрів США вийшли на протест. Так вони вимагали запровадження 8-годинного робочого дня. Страйки були придушені владою, але згодом розгорілися з новою силою вже по всьому світу. 1989 року Паризький конгрес II Інтернаціоналу оголосив 1 травня 1890 Днем солідарності робітників усього світу. Відзначати 1 травня демонстраціями пішло саме звідти. Перше травня як день праці вперше відзначили в Австро-Угорщині, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, США, Франції, Швеції та Львові. Наразі день праці втрачає актуальність в усьому світі, адже виходити на страйки та демонстрації аби захищати свої права та вимагати покращення умов, можна в будь-який день року. Тому зараз, що тільки не святкують у першотравнений день: День глобальної любові, Міжнародний день соняшнику, у Франції - День конвалії, в Ізраїлі - День батька, а у Литві – День матері. 

У 2017 році Інститут національної пам’яті України запропонував скасувати 1 та 9 травня, а також 8 березня (2 травня, як другий день свята, в Україні тоді відмінили одразу ж). Але скасовувати пропонували не стільки свята, скільки вихідні дні. Тобто 9 травня залишиться Днем перемоги над нацизмом, але вихідний пропонують перенести на 8 травня, котре офіційно відзначаємо як День пам’яті та примирення. 

До речі, радянських свят, які б скасували за часів Незалежності України, не так і багато. Окрім 2 травня, це лише 7 та 8 листопада – річниці жовтневого перевороту. Сталось це ще у 1999 році. Річ у тім, що саме штучні ідеологічні свята завжди не витримують перевірки часом та відмирають першими.  Складніше з такими, які пов’язані з історією кожної окремої української родини. Наприклад 9 травня. В цей день багато хто протягом десятиріч згадував своїх  батьків, дідусів та бабусь, які загинули у роки Другої світової. 

У лютому 2023 року Київський міжнародний Інститут соціології провів опитування, яке показало, як змінилося ставлення українців до свят. Одна з ключових змін в історичній пам’яті пов’язана саме з 9 травня. До 2022 року 80%  дорослого населення сприймало День Перемоги як такий, що має особистий символізм. Але вже після 24 лютого українці стали більш категоричні. Наразі бажаючих святкувати цей день - не більше 30%. 

Ви помітили, що майже те ж саме відбулося і з 23 лютого. Велика частина українців навіть протягом перших восьми років війни продовжувала святкувати “День защитника отечества”. І мало, хто тоді згадував, що вже й вітчизна в нас інша, і українці мають свій окремий День Захисника та Захисниці. Просто чоловіки продовжували вітати одне одного, а дівчата у школах дарувати хлопцям подарунки. Складно повірити, але я знаю, що навіть сьогодні є школи, в яких продовжують вітати хлопчиків на 23 лютого з приміткою “навіщо змінювати традиції” (обговорення цього безглуздя - окрема тема, мабуть). Проте, сьогодні таких “фанатиків”, на щастя, все менше. 

Між тим, найжвавіше обговорення у суспільстві викликають сьогодні гендерні свята. Такі, як 8 березня. Саме з минулого року ставлення до Міжнародного жіночого дня сильно змінилося. Його популярність знизилася з 34% у 2021 році  до 25% у 2023 (згідно того ж самого опитування КМІС). Напередодні цьогорічного 8 березня своє опитування проводив й застосунок Дія. 1,3 млн респондентів віддали свій голос за те, щоб 8 березня залишалося вихідним днем. Активні користувачки соцмереж вкотре нагадали, що до бантиків та квітів  8 березня немає жодного відношення. Тому зберегти день, який вкотре акцентував би увагу на правах жінок, – необхідно. 

Радянські свята відживають своє й не тільки через війну та час. Річ у тім, що росте популярність суто Українських свят. І насправді - це краща природна субституція, яка тільки може трапитись. Так, наприклад, популярність Дня Незалежності України зросла серед населення майже вдвічі - з 37% до 63%. А День захисника та захисниці України зараз назвали популярним 54% населення. Тоді, як ще два роки тому - тільки 29%. Удвічі підвищилась популярність Дня Конституції. 

Вважається, що поки серед населення існує 10-15 відсотків прихильників того чи іншого свята, скасовувати його не доречно. У нас кожного разу, коли йдеться про скасування чи заборону, – це знову і знову створює чергову тему для маніпуляцій. У випадку зі святами краще підсилювати та надавати сенси саме українським святам. Не наше, якщо його не підживлювати увагою, відпаде самостійно.



comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора


Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!