Сергій Магера: Казус рашистів: нація, яка псує дитинство своїх і чужих дітей

Станом на сьогодні внаслідок цієї війни вже 484 дитини померли і 990 отримали поранення. І це лише за офіційними даними. Ми достеменно не знаємо про долі тих, хто, скажімо, був і залишився у Маріуполі та на інших тимчасово окупованих територіях. Їх не лише вбивали, вбивають та калічать. Їх вивозять на расію під різними приводами. Лише офіційно зафіксованих випадків налічується вже майже 20 тисяч. Але скільки їх насправді, підрахувати, на жаль, поки не можливо. Дітям змінюють паспортні дані та дати народження, аби рідні з України їх вже ніколи не відшукали.   

Днями з’явилась інформація, що в тимчасово окупованому Мелітополі рашисти оголосили масштабний “ремонт” шкіл. І для цього їм потрібно вивезти дітей з цієї частини Запорізької області. Але от яка цікава картина вимальовується. Навіщо вивозити дітей зі шкіл напередодні літніх канікул? Заклади й без того будуть вільними. Окрім того, нещодавно злочинці провели у навчальних закладах Мелітополя масштабний “медогляд” та “виявили” в дітей купу “страшних хвороб”. За цим - “благородно” виділили для цих малюків цілих 10 тисяч путівок в оздоровчі табори росії. Журналісти та місцеві патріоти закликають батьків не вірити в ці байки та не відпускати дітей від себе за жодних обставин. Адже вже зафіксовані сотні випадків, коли батьки з тоді ще окупованих районів Харківської та Херсонської областей відправляли дітей “на оздоровлення”, і вже більше року не можуть повернути їх назад.        

Варто чітко усвідомлювати одне: ніколи росіяни не будуть щиро піклуватися про наших дітей. По-перше, вони не вважають українців за людей. Згадайте лише відео, який розповсюдив наш військовий. На ньому ворожий піп закликає окупантських солдатів нещадно вбивати кожного українця, в тому числі й дітей. Якщо дослівно, то цей заклик звучав так: “Не може бути пощади сатаністам, який би образ вони не приймали – солдата, старенької, або дитини. Усі вони одне ціле – породження пекла. Хай не здригнеться рука ваша, спрямовуючи кулю чи снаряд у ворогів Господніх". І це не думка одного скаженого псевдосвященника. Це - політика держави, в якій росіян виховували останні років 30.  

По-друге, з якого дива агресор має шкодувати чи піклуватися про наших дітей, якщо нічиїх інший (у тому числі і своїх, російських) він ніколи не жалів? Згадайте хоча б трагедію у Беслані. Коли вже є докази, що терористи були готові йти на перемовини, самозакохана влада наказала “викурювати” їх звідти ціною сотень життів мирних людей. Серед яких - 186 дітей. Страшні фізичні понівечення на все життя отримали ще 72 дитини, а 17 маленьких залишилось круглими сиротами. І от, що страшно: матері постраждалих та загиблих у бесланській трагедії дітей називали путіна “катом”. В той час, як більша частина росіян вважає, що влада та спецслужби вчинили правильно. Навіть коли “замітали сліди”, вантажівками вивозячи на сміттєзвалище на околиці Беслану уламки парт, частини дитячого одягу та взуття, рештки людських тіл. Серед всього цього люди впізнавали одяг своїх загиблих або ж зниклих під час теракту дітей.

Нічого святого та нового. Так само росіяни замітали сліди і після обстрілу Маріупольського драмтеатру. Так само вони звозять на звалища або засипають землею рештки тіл українців на поки що окупованих територіях. Вони - не люди. І ненавидіти інших (всіх, а особливо - українців) у них вшито в ДНК. І це - хвороба. Тотальна епідемія психічного розладу. Коли побачений чужий біль - насолода. Коли почутий плач матерів - заспокоює. Коли зіпсоване смертями свято дітей - спосіб опинитися в центрі уваги. Вони - невиліковно хворі. 

Ненависть до агресора в нашому суспільстві зростає прямо пропорціонально із бажанням вберегти своїх, українців. Особливо - маленьких. І впевнений, що кожен із нас робитиме для цього все можливе.