Сергій Магера: Азовське море: окупація, яка вбиває природу

Площа найбільшого забруднення становить близько 4,7 км², ще одного - майже 2 км². Ймовірною причиною стали витоки нафтопродуктів або скидання забруднених вод із суден так званого “тіньового флоту”, який росія активно використовує в окупованій акваторії. 

Водночас Азовське море дедалі більше стає елементом російської військової інфраструктури. Після серії успішних ударів українських Сил оборони по танкерах, поромах і суднах забезпечення росія була змушена переглядати свою логістику, тимчасово обмежувати рух через Керченську протоку та канал Дон-Азов, а також посилювати оборону узбережжя, портів і морських маршрутів. Окупанти нарощують фортифікації, засоби спостереження та захисту навколо ключових об'єктів, ще глибше мілітаризуючи регіон.

Саме в цьому і полягає одна з найбільших небезпек. Там, де море має бути простором для рибальства, судноплавства та розвитку прибережних громад, росія створює закриту військово-логістичну базу. А там, де з'являються військові бази без контролю, дуже швидко з'являються хаотичні скиди, аварійні судна, витоки пального та багаторічне забруднення екосистеми. Природа для окупанта давно перестала бути цінністю - вона стала лише ресурсом, який можна безкарно експлуатувати. Світ уже бачив, чим закінчується така безвідповідальність. У 2007 році під час шторму в Керченській протоці танкер “Волгонефть-139” розламався навпіл, і понад 1300 тонн мазуту потрапили у море. Наприкінці 2024 року затонули ще два танкери - “Волгонефть-212” та “Волгонефть-239”, один із яких перевозив 4300 тонн мазуту.

Сьогодні ризик нової екологічної катастрофи лише зростає, адже окупація й мілітаризація Азовського моря створюють для цього всі передумови. Для України це питання не лише екології. Екоцид став окремим інструментом російської війни нарівні з ракетними ударами, руйнуванням Каховської ГЕС чи захопленням Запорізької атомної електростанції. Наслідки забруднення Азовського моря відчують не лише жителі узбережжя, а й увесь Чорноморський басейн. Екологічні злочини не мають державних кордонів. 

Як член Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування переконаний: кожен випадок такого забруднення має бути належно задокументований, отримати міжнародну правову оцінку та стати частиною доказової бази проти держави-агресора. Відновити природу після війни буде надзвичайно складно. Але ще важливіше вже сьогодні зробити все, щоб відповідальність за ці злочини стала невідворотною.