КОЗИР Сергій: МОБІЛЬНІСТЬ БЕЗ БАР’ЄРІВ: КОЛИ АВТОМОБІЛЬ - НЕ РОЗКІШ

Для ветеранів з інвалідністю автомобіль часто стає умовою самостійного життя - можливістю проходити лікування, працювати та вирішувати повсякденні справи без постійної залежності від інших.

Особливо гостро це відчувають ветерани з числа ВПО, які після поранення змушені заново облаштовувати життя в іншому місті чи громаді.

Саме тому разом із колегами ми зареєстрували два взаємопов’язані законопроєкти. Законопроєкт №15433 передбачає часткову компенсацію вартості самостійно придбаного автомобіля для осіб з інвалідністю внаслідок війни. Законопроєкт №15434 пропонує внести відповідні зміни до державного бюджету на 2026 рік, щоб ця підтримка від самого початку мала реальне фінансування.

Можливість повернути собі самостійність

Після тяжкого поранення людина часто змушена заново вибудовувати повсякденне життя: проходити тривале лікування та реабілітацію, повертатися до роботи, піклуватися про родину і пристосовуватися до нових фізичних обмежень.

Для ветеранів, які одночасно є внутрішньо переміщеними особами, цей шлях ще складніший. Вони повертаються з війни не додому, а в нове місто чи громаду, де часто немає власного житла, звичного кола підтримки та доступної інфраструктури.

У таких умовах автомобіль - це не питання комфорту. Це можливість самостійно дістатися лікарні чи реабілітаційного центру, працювати, вирішувати побутові питання і не залежати від того, наскільки громадський транспорт пристосований до потреб людини з інвалідністю.

Запропонована компенсація становитиме 120 тисяч гривень і поширюватиметься на автомобілі, які ветерани придбали самостійно. 

Поетапне запровадження компенсації

Компенсацію пропонується запроваджувати поетапно. На першому етапі її зможуть отримати ветерани з І групою інвалідності внаслідок війни. Надалі програму планується поширити і на осіб із ІІ групою.

Законопроєктом №15434 пропонується передбачити у державному бюджеті на 2026 рік 120 мільйонів гривень. Цього вистачить приблизно на тисячу компенсацій - небагато з огляду на реальну потребу, але достатньо, щоб запустити програму і зробити перший практичний крок до її подальшого розширення.

Йдеться саме про часткове відшкодування вартості автомобіля. Фіксована сума не покриє його повної ціни, але може зменшити фінансовий бар’єр для людини, яка після поранення намагається повернутися до активного життя.

Законопроєкти поки перебувають на стадії розгляду. Після їх ухвалення Кабінет Міністрів має визначити перелік документів, порядок подання заяв та додаткові умови отримання компенсації. Зокрема, уряд повинен буде врегулювати можливі обмеження щодо наявності інших автомобілів у власності, року випуску транспортного засобу та строків проведення виплат.

Щоб підтримка зрушила з місця

Для ветеранів із числа ВПО доступність такої підтримки має особливе значення. Втрата здоров’я у їхньому випадку нерідко поєднується з втратою житла, роботи та звичного середовища. Людина змушена одночасно проходити реабілітацію і починати життя на новому місці.

Саме тому ветеранська політика та політика щодо внутрішньо переміщених осіб не можуть існувати окремо одна від одної, це складові єдиної державної  політики «Людського капіталу». Держава має бачити не лише формальний статус, а всю сукупність обставин, у яких перебуває людина.

Звичайно, 120 тисяч гривень не вирішать усіх проблем і не покриють повної вартості автомобіля. Але ця підтримка може стати важливим кроком до повернення самостійності, роботи та активного життя.

Наше завдання - не лише ухвалити закон, а й забезпечити його фінансування та зрозумілий порядок реалізації. Щоб допомога не залишилася на папері, а справді усувала бар’єри для тих, хто захищав Україну і заплатив за це власним здоров’ям.

автор - Сергій КОЗИР, народний депутат України,