Сергій Магера: “Можем повторіть”: як росію нічому не навчила Чорнобильська катастрофа

Як і у всіх великих катастрофах, неможливо виділити одну причину, чому аварія на ЧАЕС стала можливою. Довгий ланцюг причинно-наслідкових подій – від закладених на етапі проєктування реактора технічних недоліків і до цілої серії фатальних помилок персоналу станції – зробили цю трагедію можливою. А політика брехні й замовчування Москви катастрофічно збільшили її наслідки для людей.

Ціною надзусиль доживаючої свої останні роки наддержави, як нечуваної хоробрості ліквідаторів, так і жорсткого примусу тоталітарного режиму, аварію було локалізовано. Та її вплив ми відчуватимемо ще сотні років – багато радіоактивних елементів ще становлять і становитимуть суттєву загрозу для усього живого. Тільки в Україні від Чорнобильської катастрофи постраждало понад 3 мільйони осіб, а померло від наслідків опромінення до 40 тис. осіб. Трагедія вплинула і продовжує впливати на життя не тільки нашої країни, а й всієї Європи. Сума прямих та опосередкованих втрат вже становить до 160 млрд доларів. І вона зростатиме, адже й досі ЧАЕС вимагає чималих коштів на стримування й дослідження наслідків аварії, ревіталізацію територій, що зазнали зараження тощо.

Багато років потому, коли стара станція та її радіоактивне нутро були накриті новим саркофагом і здавалось, що головні наслідки катастрофи на ЧАЕС вже подолано, росія довела, що може роздмухати старий ядерний вогонь. В 2022 році її армія окупувала Зону відчуження, і своїми діями майже призвела до ще однієї катастрофи на радіоактивному могильнику. Окупанти пошкодили кабель, що постачав електроенергію в ядерний могильник на ЧАЕС. Без неї перестали працювати охолоджувальніі установки, і був реальний ризик повторного вибуху й нового розсіяння радіоактивних речовин. Тільки самовіддача персоналу станції змогли запобігти другій трагедії. 

Також ворожі солдати розграбували абсолютно все, до чого змогли дотягнутися - від пунктів пропуску й місць проживання персоналу до центрів моніторингу Зони відчуження й лабораторій, від яких залежала безпека ЧАЕС. Та окупантам на це було все одно. Їм навіть на своїх було все одно, адже їх військові копали окопи, будували бліндажі, постійно переміщали техніку, радіацією землею. Частина російських військових, що окуповували Зону відчуження, вже отримали проблеми зі здоровʼям через радіацію. Багатьох ця доля ще чекає.

Загалом окупанти істотно підняли рівень радіаційного забруднення в Зоні відчуження, який до цього поступово знижувався. Жодних заходів безпеки, жодного контролю, і з надлишком руйнівних для природи й людей дій.

Навіть могильник “мирного атому” починає дуже швидко становити загрозу в руках терористів. Що вже казати про найбільшу в Європі атомну станцію. Зараз окупанти контролюють Запорізьку АЕС, порушуючи всі можливі правила її експлуатації. Як умисними, так і не умисними діями регулярно створюють аварійні ситуації. Застосовують її як важіль впливу на Україну та наших партнерів. Кожен новий день АЕС в окупації – це збільшення вірогідності нової трагедії. І тільки тверда спільна позиція світової спільноти може цьому запобігти.