Сергій Магера: Переломний момент війни: чи вдасться Кремлю затягнути Китай у воєнну авантюру?

Весь 2022 рік Китай утримувався від однозначних реакцій на війну в Україні. Тримати паузу – цьому Пекін вчити не потрібно. 

Зрештою, від того, як діятиме Пекін далі, залежить подальший перебіг війни. 

Для того, аби аналізувати бодай ймовірність гіпотетичної військової співпраці Китаю та Росії, потрібно повернутися до історії взаємин цих країн упродовж віків.

Назовні стосунки Росії та Китаю ніколи не були «рівними» та міцними, а періодами набували військового суперництва. Пік протистояння випав на радянську добу Хрущова. Союз посилено розвінчував культ Сталіна, що дратувало тодішніх китайських комуністів. Тоді ж СРСР анулював усі укладені раніше домовленості з Китаєм. Почалися прикордонні конфлікти за острів Даманський, загалом напруження тривало майже 20 років. 

Крига між країнами скресла лише 1989 року після візиту президента СРСР Горбачова у КНР. 

З 2018 року на тлі торговельної війни США і Китаю та різкого погіршення стосунків цих країн, відносини та товарообіг між Росією та Китаєм різко пішов вгору. У січні-липні 2022 року він зріс на 29% і становив 97,71 мільярда доларів. Китай експортував до Росії товарів на 36,26 мільярда доларів більше, ніж за той самий період 2021 року. Постачання з Росії до Китаю збільшилися на 48,8% - до 61,44 мільярда доларів. Росія здебільшого експортувала нафту та газ, а Китай - обладнання, транспортні засоби, текстиль та взуття.

У 2020 році росіяни експортували газу до Китаю на 4,1 мільярда кубометрів. За наступний рік країни вийшли на 10 мільярдів кубометрів. До 2025 року домовились збільшити цей показник до 38 мільярдів кубометрів.

Фактично, Росія у цій «дружбі» виступає країною-постачальником ресурсів для більш економічно розвиненого Китаю. І такі відносини триватимуть, допоки ціна на газ та нафту влаштовує Пекін. Але які б умови Москва не запропонувала Китаю, Пекін не поспішатиме з симетричною допомогою. 

Упродовж останніх 40 років Китай максимально еволюціонував в економічному розвитку. Цьому передували серйозні реформи та вступ у ВТО. Додайте сюди також налагодження відносин з США та Євросоюзом. Російські дешеві ресурси потрібні Китаю, щоб розвиватися, але будь-який розвиток неможливий без ринків збуту. 

Китай усвідомлює: питання полягає не лише в тому, давати зброю Росії чи ні. Вирішується більш глобальна задача - подальший розвиток економіки. 

Якщо Китай надасть Росії зброю, це означатиме, що в українській трагедії він зійшов з курсу посередника. А саме так він іменував себе, запропонувавши «мирний план» на річницю повномасштабного вторгнення. До цього моменту Китай не висловлював своєї позиції чітко. Коли у березні 2022 року Генеральна асамблея ООН голосувала за резолюцію із засудженням військового вторгнення, Китай утримався. І це попри те, що на початку лютого 2022 на зустрічі Путіна з Сі Цзіньпіном було заявлено про «початок безмежного стратегічного партнерства».

Деякі аналітики пов’язували мовчання Пекіну з його розчаруванням щодо військових поразок Росії на фронті. Деякі - навпаки, заявляли, що Китаю вигідно мати «у друзях» ослабленого та втягнутого у тривалий військовий конфлікт сусіда. Адже так диктувати свої умови Пекіну буде легше. 

Аналізуючи поведінку Китаю на світовій арені, ймовірно припустити, що Пекін, допомагатиме РФ шляхом проксі-прокладок, через приватні компанії. Стримати Піднебесну здатна лише Україна успіхами на фронті на кшталт Харківського наступу та прориву у бік Азовського моря. Тоді Китай ймовірно обере традиційну тактику вичікування. 

Дуже не хотілося б, аби усе ж до початку літа ми стали свідками зростання військової потужності РФ за рахунок Китаю. Вірю, що українська дипломатія у співпраці із союзниками зробить усе, аби цей примарний сценарій не було реалізовано.