Борис Кушнірук: За розгалуженою, децентралізованою системою генерації електроенергії і тепла майбутнє України

Останніми днями настрій щодо можливих довгих відключень електроенергії і проблем із забезпеченням великих і середніх міст теплом наступною зимою в суспільстві стрімко погіршився. 

Останні масовані ракетні удари по ТЕС, ТЕЦ і ГЕС справді створюють суттєві загрози для країни.

У той же час потрібно розуміти, що навіть у цих умовах нам необхідно буде вистояти. 

Я вже коментував, що доцільність відновлення зруйнованих ТЕС і ТЕЦ під великим питанням. Ми без власної волі і бажання фактично опинилися попереду планети усієї. Бо необхідність розбудови розгалужної децентралізованої системи виробництва тепла і електроенергії обговорювалась, як питання наступних етапів розвитку світової економіки. Натомість Україна опинилася в ситуації, коли стало очевидним, що цим потрібно займатися вже зараз, об'єднуючи власні промислові і фінансові можливості і залучаючи зовнішню допомогу. Україні потрібно у найближчі роки побудувати тисячі, якщо не десятки тисяч, малих когенераційних станцій виробництва електричної і теплової енергії. У майбутньому можливо будуть у нагоді малі АЕС, які зможуть суттєво змінювати потужність виробництва електроенергії. Але на цьому етапі основою мають стати газотурбінні електрогенерувальні станції. І їх буде потрібно буде дуже багато. Фактично біля кожного населеного пункту на декілька тисяч осіб має бути встановлена така газотурбінна електростанція. 

Також варто враховувати, що по можливості їх потрібно буде розміщувати під землею, щоби максимально обмежити ймовірність їхнього пошкодження чи знищення за допомогою ракет чи дронів. 

Враховуючи, що йдеться саме про газотурбінні електростанції на передній план виходить ефективність діяльності НАК “Нафтогаз”, як у питанні внутрішнього газовидобування, так і його збереження у газових сховищах і транспортування до споживачів. 

При цьому, в заслугу НАК “Нафтогаз” і керівництва всіх основних підрозділів цієї державної компанії можна ставити те, що попри бойові дії, цілеспрямовані ракетні обстріли газових сховищ, ми маємо стабільне газовидобування і постачання газу споживачам. До того ж, бачив повідомлення, що ця державна компанія вже почала займатися постачанням газопоршневих енергетичних установок, які вироблятимуть тепло- та електроенергію в умовах відсутності централізованої подачі енергоресурсів населеним пунктам. Одним з перших отримувачем такої допомоги стане Харків. 

До речі, враховуючи масштаби завдання розбудови розгалужної системи газотурбінної генерації електроенергії, НАК “Нафтогаз” може і повинен стати одним з головних реалізаторів цього проекту. Бо крім того, що компанія може мати такі станції на власному балансі і заробляти на постачанні електроенергії і тепла, вона матиме можливість забезпечити їх газом власного видобуванням. Тим самим формуючи подовження технологічного ланцюга, відповідно збільшуючи прибутковість свого бізнесу — від видобування газу і до реалізації електроенергії і тепла. 

На користь їм може слугувати їхній власний розмір (це одна з найбільших компаній в Україні). Їм буде легше залучати необхідні для цього кошти як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках. 

Крім того, вони би могли постачати великим компаніям і місцевим громадам такі газотурбінні електростанції на умовах фінансового лізингу. Тобто, приймаючи на себе обов'язок закупити і ввести в експлуатації, потім передають їх великим промисловим компаніям і місцевим громадам у користування, до того ж пропонуючи вигідні умови постачання газу для них. 

Це все до чого. Так, найближчий рік буде важким для населення і бізнесу в частині забезпеченості електроенергією і теплом. Але при ефективному менеджменті той самий НАК “Нафтогаз” може отримати чудові можливості власного розвитку і розвитку всієї української економіки. Саме життя зараз створює такі передумови.