Оленка Клочко: Чи змінилося ставлення поляків до українців через ракету у Пшеводові?

Чергові практично риторичні питання від мене. Я, знаєте, люблю задавати такі питання, особливо, коли конкретної відповіді на них не маю. Але давайте спробуємо відповісти.

Коротко, що відомо: наразі точаться головні суперечки щодо того, кому належала ракета, яка 15 листопада впала у польському селищі Пшеводув та спричинила загибель двох громадян Польщі похилого віку. Президент Зеленський наполягає, що ракета була російською, тому до Польщі було відряджено українських спеціалістів для розслідування обставин трагедії. Своєю чергою,  польське керівництво натякає з посиланням на американські джерела на те, що ракета все ж належала Україні і була випущена з ППО, аби збити російську ракету, що цілила по українській енергетичній інфраструктурі. В цілому, Захід займає одностайну позицію: імовірніше, ракета - українська, але розслідування триває, остаточного висновку поки нема, проте в будь-якому разі трагедія трапилася через збройну агресію росії.

Влада владою, але як реагує на інцидент польське суспільство? Якщо брати крайнощі, то тут поляки поділилися на два табори. Перший - це ті, хто, незалежно від походження ракети, називає її приводом посилити допомогу Україні, а можливо, й навіть виступити на нашому боці, аби дослівно: "наваляти русні, за усі негаразди, які вона принесла Польщі та людству за всю історію". У Польщі їх називають, ви здивуєтеся, але "партія війни", а точніше її прихильники. Так-так, не лише партія Петра Олексійовича славетна цим. Нинішня владна партія у Польщі також має войовничу репутацію. Таких людей інцидент спонукав до нової хвилі підтримки українців, переселенців та відповідних хештегів у соцмережах.

А от друга група - це переважно ті, хто вже давно не у захваті від кількості українців у Польщі, хто проявляв ксенофобію, критикував політику влади щодо українських переселенців, писав хештеги #tujestpolskaanieupaina (пол.: тут Польща, а не Україна). Такі люди теж вдалися до крайнощів: від словесних образ українців - усно та в соцмережах - до закликів забрати Львів у якості компенсації за трагедію. Дехто навіть проводить паралелі: мовляв, один з загиблих у Пшеводуві працював у пункті приймання українських біженців та протягом всього часу війни допомагав українцям, а у підсумку загинув від української ракети.

Звісно, усе це крайнощі. А от думка, яку висловлює абсолютна більшість поляків, які в цілому схиляються до американської версії про українську ППО, полягає у тому, що український президент у своїх спробах довести провину Росії зовсім забув, що полякам болить загибель їхніх громадян, і все що їм було потрібно - це прості людські вибачення, яких від України вони не отримали. Поляки більше довіряють свідченням західних спецслужб про те, що ракета була українською, і у цьому контексті обурюються, що Зеленський заперечує причетність української ППО, дехто навіть звинувачує українського президента у брехні і обіцяє перестати взагалі йому вірити.

Знаєте, на жаль, ми, українці, загартовані війною, стали жорсткішими. Ми по-своєму звикли (чи-то призвичаїлися) до війни, до смерті, до ракет, руйнувань. Для нас це стало чимось на кшталт страшної норми. Для поляків війна була десь там, далеко, не у них на порозі, тому її перші жертви просто у них вдома - це не те саме, що наші жертви. Вони знають, що у війні винна росія, але вибачень за ці свої жертви трагедії 15 листопада, на жаль, чекають від нас.