Оленка Клочко: Кому вигідно рахувати гроші України?

У консервативному польському виданні «Myśl Polska» вийшла стаття з гучною назвою «Коштовна Україна». Кумедно, що її автор, шановний психолог Бартоломей Доброчинський, не має жодної економічної освіти. Можливо, редакція взяла його лише для того, щоб він, як знавець усіх потаємних страхів польського обивателя, якнайкраще доніс йому весь «жах» проблеми, що роздувається? Треба сказати, Доброчинський старається з усіх сил!

Ось лише кілька цитат зі статті: 

«Влада, незалежно від їхнього варіанту, насправді поводиться як слуги українського народу»; 

«Починають розкриватися нові факти, що вказують на ступінь раболіпства нашої країни перед сусідом з-за річки Буг»; 

«Ми не тільки як і раніше є країною, занепокоєною існуванням неспроможної сусідньої держави, а й увічнюємо міф про демократію, яка нібито існує в Польщі». 

Як підтвердження таких серйозних звинувачень пан психолог наводить лише угоду між Польщею та Єврокомісією від 2023 року про виплату відсотків за українським кредитом до 2027 року. Однак це історія про непрості відносини Варшави та Брюсселя, а не про «ступінь раболіпства» перед Україною. Можливо, є ще якийсь аргумент? Звичайно є, і це... результат соціального опитування самих поляків! При цьому, опитування йде не про кредитування, а взагалі про постачання зброї, але це навряд чи важливо Доброчинському, «Myśl Polska» та їхнім замовникам. Адже ця стаття - не про економіку, а про банальний популізм, настільки улюблений польськими правими консерваторами. 

Усе це — звична тактика польських популістів: коли наближаються якісь вибори, починається експлуатація історичних травм польського суспільства, пов'язаних з Україною. Традиційно це була Волинська трагедія, але війна, що почалася, стала справжнім подарунком — з'явилися теми з біженцями, які «забирають у місцевих роботу», або транзитом українського зерна, яке «розоряє польських аграріїв». Ось і зараз, не встигли вщухнути президентські вибори, як загальноєвропейська допомога Україні стала вказувати на «ступінь раболіпства перед сусідом з-за річки Буг». І перемога Кароля Навроцького, відомого своїми антиукраїнськими промовами, може призвести лише до збільшення правоконсервативної риторики.

Водночас важливо розуміти, що все це зовсім нічого не означає, адже справжню економічну політику Польщі щодо України визначають не одіозні політики, а Єврокомісія. Пан Доброчинський може скільки завгодно лякати польських обивателів економічною допомогою нашій країні, ну а наша справа - стежити, щоб вона дійшла за своїм призначенням.