Оленка Клочко: Удар у спину: що стоїть за жорсткішою позицією Польщі до України

Попри публічні заяви про підтримку України, Польща дедалі частіше демонструє політичну поведінку, що суперечить принципам союзництва. Низка рішень у сфері історичної політики, соціального регулювання, транскордонної торгівлі та політичної риторики сигналізує про зсув у бік одностороннього тиску. Ця тенденція загрожує не лише двостороннім відносинам, а й загальній спроможності регіону діяти узгоджено в умовах війни з Росією.

Політичний курс нового президента Польщі

Перемога Кароля Навроцького на президентських виборах у Польщі означає глибше зрушення в політичному курсі країни. Цей історик, підтриманий правими націоналістами з PiS («Право і справедливість»), відомий своєю різко критичною позицією щодо України. Він публічно виступає проти швидкого вступу України до НАТО і наполягає на «обмеженні міграційного тиску з боку українців».

Ці заяви прозвучали на тлі неодноразових виступів польських політиків, які відкрито підтримують угорського лідера Орбана та висловлюють невдоволення західною військовою допомогою Україні.

Історична пам’ять як інструмент політичного тиску

У червні 2025 року польські представники знову ініціювали ексгумаційні роботи на території Західної України, зокрема на Тернопільщині. Формально це пояснюється прагненням вшанувати польських жертв Другої світової війни. Але за словами українського історика Ігоря Посівнича, подібні дії «мають не меморіальну, а політичну мету — продемонструвати перевагу польського наративу».

Такі ініціативи викликають занепокоєння в Україні, особливо в умовах відсутності дзеркальної поваги до українських могил у Польщі. Українське МЗС неодноразово наголошувало: меморіальна політика має бути паритетною, а не ультимативною.

Соціальна напруга і риторика проти українців

У Польщі зафіксовано суттєве зниження суспільної підтримки українських біженців — з 94% у 2022 році до 57% у 2024-му. Хоча аналітики Deloitte й UNHCR підтверджують, що українці дали +2,7% зростання польського ВВП, політики часто ігнорують ці цифри, апелюючи до міфів про «надмірне навантаження» на соціальну систему.

У парламенті Польщі обговорюються ініціативи щодо обмеження виплат родинам українців, які перебувають під тимчасовим захистом. Це перетворює гуманітарну підтримку на предмет внутрішньої політичної боротьби й фактично дискримінує біженців.

Блокування експорту і транзиту як елемент тиску

З 2023 року польські фермери неодноразово блокували транспортні коридори на кордоні з Україною, вимагаючи припинення безмитного імпорту агропродукції. Польський уряд, замість стримувати ці дії, фактично підігрував протестувальникам — мовляв, «захист національного інтересу» важливіший за міжнародні зобов’язання. Це обмежувало експорт українського зерна до ЄС та послаблювало довіру до Польщі як надійного економічного партнера.

Попри офіційні гасла про підтримку України, Польща дедалі частіше демонструє політику умовного союзництва. Від історичних ультиматумів до соціальних обмежень і економічного шантажу — Варшава дедалі менше поводиться як стратегічний партнер і дедалі більше — як опортуніст, що діє з огляду на власні короткострокові інтереси. Якщо ця тенденція продовжиться, це може серйозно підірвати не лише двосторонні відносини, а й загальну єдність Східної Європи перед російською загрозою.