Оленка Клочко: Угорський чинник ескалації: як Будапешт загострює відносини з Україною

Опозиція Угорщини 8 травня опублікувала аудіозапис, на якому міністр оборони заявляє про «підготовку країни до війни», а кульмінацією ескалації стало вислання Угорщиною двох українських дипломатів 9 травня 2025 року. Без попереднього діалогу чи обґрунтованих доказів, угорський уряд звинуватив їх у «несумісній з дипломатичним статусом діяльності». Це рішення стало не просто жестом незгоди, а актом відкритої недовіри та сигналом про готовність до подальших конфронтаційних кроків. У відповідь Україна була змушена вислати двох угорських дипломатів, які, за інформацією СБУ, координували діяльність угорської розвідки в Закарпатті — регіоні, де Угорщина системно веде політику "м'якої анексії" через підтримку угорських організацій і розпалювання сепаратистських настроїв. З метою подальшої ескалації конфлікту угорські служби національної безпеки 20 травня заявили, що виявили «ще двох українських шпигунів».

Не менш руйнівним є систематичне блокування Угорщиною євроінтеграційного процесу України. Попри війну, в якій Україна захищає не лише себе, а і європейські цінності, Будапешт продовжує використовувати своє право вето в ЄС як інструмент політичного шантажу. У квітні 2025 року угорський уряд вкотре заблокував відкриття нових переговорних глав для України, висунувши 11 політично мотивованих вимог, що торкаються прав угорської меншини, часто перебільшуючи масштаби проблем. Така політика шкодить не лише Україні, а і єдності Європейського Союзу.

Ще одним свідченням деструктивного підходу Будапешта стала його відмова підтримати прагнення України вступити до НАТО. В той час, як більшість країн Альянсу декларують підтримку суверенітету та безпеки України, угорська влада виступає проти будь-якого згадування про членство України в НАТО у двосторонніх документах. Цей крок читається як стратегічне підігрування інтересам Кремля й небажання брати участь у зміцненні східного флангу Альянсу.

Агресивна позиція Угорщини проти України — це не ізольовані дії, а системна політика, що має ознаки політичної підривної кампанії. Йдеться не лише про дипломатичну ізоляцію чи блокування зовнішньої політики, а й про активну інформаційну кампанію. Угорські медіа, близькі до уряду Орбана, системно транслюють наративи, що дискредитують українську державу, називаючи українців «загрозою для угорської меншини» та «перешкодою на шляху стабільності в регіоні».

Таким чином, саме Будапешт останніми місяцями став ініціатором численних ескалаційних дій. Його політика дедалі менше виглядає як захист прав нацменшин і дедалі більше — як спроба політичного реваншу та торгівлі геополітичним впливом. Україна, попри тиск, продовжує демонструвати стриманість і дипломатичну витримку, але подальша агресивна риторика та дії з боку Угорщини ставлять під загрозу не лише двосторонні відносини, а й стабільність усього регіону.