Оленка Клочко: Вимагання та кумівство: як 211 бригада здобула свою "популярність"

Це логічно, оскільки військовими стають, а не народжуються. Сьогодні це особливо важливо, оскільки в ЗСУ служать різні люди, з різних соціальних верств, з різним матеріальним становищем, інтелектом і нормами моралі. В одному підрозділі можуть зібратися люди абсолютно різних доль.

Тому також справедливо буде стверджувати, що армія - це індикатор стану суспільства. І під кінець третього року повномасштабного вторгнення воно перебуває в жалюгідному стані.

Так, у 211 понтонно-мостовій бригаді протягом пів року відбуваються жахливі знущання з військовослужбовців: їх морально принижують, б'ють до півсмерті, вимагають зарплату - і все це було організовано членами однієї сім'ї за злочинної бездіяльності ДБР.

Причиною звірств щодо солдатів були побори та здирництво в підрозділах. У бригаді діяв злочинний сімейний клан: гроші вимагав командир одного зі взводів - Владислав Пастух. Його батько - начальник штабу тієї ж бригади, Валерій Пастух, а хрещений батько - сам командир бригади. У результаті Владислав Пастух неодноразово хвалився своєю безкарністю і привілейованим становищем. Створення подібного сімейного підряду стало можливим завдяки дружині комбрига Ірині Побережнюк, яка працювала в ТЦК Кам'янця-Подільського на момент формування бригади.

Одного його підлеглого, який не зміг переказати гроші, Владислав Пастух показово побив і повісив на хрест. Фото розіп'ятого військовослужбовця потрапило до інтернету, що й викликало шквал громадського невдоволення.

За словами народної депутатки Юлії Яцик, ще на початку вересня до тимчасової слідчої комісії було передано докази злочинів скоєних щодо військовослужбовців, однак справа хід не набула і ніхто з причетних так і не поніс покарання. Завдяки громадському резонансу злочином зацікавилося чимало високопосадовців, і розслідування може поновитися, але наразі злочинці на свободі.

Приклад 211 бригади є показовим. Хто знає, скільки таких випадків в інших частинах по всій країні. Майже три роки війни знелюднюють, і подібні випадки перестають бути винятками.

Журналісти "Української Правди" з посиланням на секретаріат уповноваженого Верховної ради з прав людини повідомляють, що за 2024 рік уже зафіксовано 3807 звернень від військовослужбовців щодо порушень прав людини. Це значно більше за показники 2022 і 2023 років - 435 і 2779 відповідно.

Подібні цифри засмучують, але не дивують. Третій рік вторгнення не минає безслідно. І без належного контролю з боку влади, а найголовніше - без завершення конфлікту, подібні зміни вкрай складно здійснити.