Олексій Голобуцький: Коли владі краще мовчати

Зеленський зробив таку заяву, що краще би промовчав. "Шашлики" замість мобілізації після отримання збройної допомоги від союзників.

8270

Олексій Голобуцький

Політтехнолог, політичний експерт. Співзасновник «Агентства моделювання ситуацій» - найстарішої в Україні компанії з політичного консалтингу (існує з 2002 року). З 2009-го року незмінно входить до десятки найбільш цитованих політичних експертів в Україні. Визнаний найпопулярнішим політичним експертом за версією рейтингової платформи Comments.ua два роки поспіль: 2020-го та 2021-го.

45 років, заступник директора Агентства моделювання ситуацій.

За освітою історик (ЛНУ ім.І.Франка).

Онук відомого історика українського козацтва Володимира Олексійовича Голобуцького (1903-1993).

Син професора Петра Володимировича Голобуцького (1938-2010)

Є одним з перших спеціалістів в Україні з питань інформаційного суспільства – перша монографія вийшла друком 1999 року і стала навчальним посібником на багатьох кафедрах (напрямків ІТ, інформаційної безпеки, філософії, державного управління і права, новітньої історії та ін.) українських вишів, її та наступні роботи досі цитують українські автори дисертаційних робіт різних напрямків.

Автор і співавтор багатьох наукових і публіцистичних праць з історії, соціології, політології, проблем інформаційного суспільства, інвайронменталізму тощо.

У 2018-му році через регулярну жорстку політичну сатиру і фотожаби особисто на Путіна потрапив до санкційних списків Кремля: у «списку 322-х» від 1.11.2018 став 60-м.

Є автором сотень поширених мемів щодо українських та зарубіжних політичних діячів, політичної ситуації в Україні.

Аудиторія персональної сторінки у Facebook складає більше 60 тисяч читачів.

Після жорсткої заяви Байдена – дуже жорстких обіцянок з точки зору дипломатії як на країну з таким військовим бюджетом. Після заяви Блінкена – не набагато м’якшої. Після збільшення військової допомоги від США до $300 млн (що не виключає додаткових нагальних траншів у випадках форсмажорів). Після дозволу від США країна Балтіє постачати американську зброю Україні. Після 8-х «публічно відомих» (тобто, теоретично є ще непублічні?) літаків з орієнтовно 2000 ПТРК NLAW з Великої Британії. Після того як голова оборонного комітету Бундестагу виступила за надання Україні озброєння. Після того як Чехія заявила про готовність постачати Україні зброю та боєприпаси. Після того як Польща передислокувала військо на кордон з Білоруссю. Все, на що спромігся Зеленський, – це закликати не нервувати і готуватись в травні святкувати «дєнь Побєди» з шашликами?

При тому, що за такої активної допомоги союзників ми мали би, навпаки, демонструвати повну мобілізацію. Тобто, Зеленський мав згадати про десятки тисяч загиблих і поранених, про давні традиції українців як переможного війська, про захисників ДАП "люди вистояли, не вистояв бетон", про те, що Росія припинить своє існування, якщо таки ризикне масштабно полізти через наші кордони. Сказати, що за зброю візьметься кожен, від підлітків до старших людей. Що місцеві органи влади вже відновили практику масових навчань мешканців, включно зі школярами, використання зброї, нехай поки і пневматичної через брак бюджетів. Що партизани нищитимуть все і всіх, що притягнеться сюди з Росії, скільки би часу це не забрало.

Зеленський і ОП мусять же розуміти, що реальна цільова аудиторія цієї його заяви – не українці, а якраз Захід. Котрому важливо розуміти, чи є сенс збільшувати і взагалі надавати допомогу, чи готові ми ворушитись самі. А з заяви Зеленського союзникам ясно, що ми готові розслаблено їсти шашлики, поки хтось надасть нам зброю, хтось створить військові бази, хтось воюватиме за Україну...

Якщо влада України демонструє, що нам оборона не цікава і не потрібна – чому нашою обороною мають перейматись інші?

Висновок: краще би Зеленський промовчав. І все обмежилось тільки офіційними письмовими подяками за допомогу.