Борис Кушнірук: Криптогривня: можливості для ефективного адміністрування податку на додану вартість (частина друга)

Початок тут

Зі схем по зловживанню з боку СПД в частині ухиляння сплати ПДВ чи намагань отримати відшкодування з держбюджету, про які щось знаю чи чув, можна назвати такі: 

1) Продаж товарів та послуг за готівку без відображення інформації про це. Причому, якщо йдеться про придбані легально товари зі сплатою ПДВ, а потім реалізовані ними без відображення обліку про це, то вони списують реалізовані “у тіні” як “бій”, “псування” тощо. Таким чином у них є “податковий кредит”, але натомість відсутнє “податкове зобов'язання”.

Схожий варіант виникає і з товарами, які завозять на митні склади. По ним сплачується ПДВ та митні збори, а потім нелегально вивозяться звідти і реалізуються у “тіньовому обігу”. Потім складаються акти про те, що товар, який був на митному складі, зіпсувався тощо і тому вже підлягає утилізації. З відповідним запитом на відшкодування сплаченого ПДВ. Зрозуміло, що нелегальне вивезення з митних складів та потім підписання актів про псування товарів, які там зберігалися, відбувається за корупційної змови зі співробітниками митних органів. 

Зламати цю схеми можна шляхом обов'язкового страхування суб'єктами підприємницької діяльності ризиків псування, пошкодження товарів, які вони збираються реалізовувати, за межами нормативного відсотку їхнього псування. Страхуватись має вартість товарів зі стандартною торговою націнкою для них у роздрібній мережі. При сплаті страхового відшкодування сума, яка мала би вважатись сумою ПДВ, повинна конвертуватись у криптогривню і зараховуватись на крипторахунок СПД. Крім того, договори страхування повинні передбачати, що крім страхувальника страхуються ризики недоотримання державою як третьої сторони податкових надходжень від СПД. Тобто страхові виплати автоматично мають передбачати і виплати в інтересах держави. 

При чому застрахувати ці ризики можна лише у страхових компаній, які мають найвищий рівень надійності та за стандартизованою формою угод, які би унеможливили відмову сплати страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. 

В цьому випадку у недопущенні фінансового шахрайства з боку СПД та митних органів будуть зацікавлені страхові компанії. 

Крім того, в разі, якщо псування та пошкодження товарів на митних складах відбулося з вини службовців митних органів, то страхові компанії повинні мати право на подачу регресних позовів до митних органів з одночасним поданням заяв про реєстрацію кримінальних проваджень органами ДБР чи БЕБ. 

Інколи товари, вже насправді реалізовані на митній території України, показують як такі, що начебто, вивозяться з території митних складів за межі України. Знову ж таки як їхнє нелегальне вивезення з митних складів на митну територію України, так і потім фіктивне вивезення за межі України відбувається за кримінальної змови з боку митників. При чому, СПД вимагають відшкодування сплаченого ними ПДВ. Не знаю, скільки таких випадків офіційно реєструється митними органами протягом року. Але з великою ймовірністю можна сказати, що 95 відсотків з них — це шахрайство та корупція. Тому кожен подібний випадок має ретельно перевірятись ДБР та БЕБ. Причому перевірка має залишати у справах відповідних проваджень документальні підтвердження, що мала місце легальна операція. Це для того, щоби згодом можна було перевірити і самих службовців правоохоронних органів, в якій мірі вони не були складовою корупційної змови з СПД та митниками.