Олексій Голобуцький: Наїзд на Меркель може стати ідеальною основою для продуктивної бесіди з Байденом

Меркель таки ментально совок, дорослішання і кар'єра в Східній Німеччині сформували залізобетонний світоглядний базис: Путін і Росія їй ментально ближчі, ніж ЄС і США. Але і цим можна скористатись.

8781

Олексій Голобуцький

Політтехнолог, політичний експерт. Співзасновник «Агентства моделювання ситуацій» - найстарішої в Україні компанії з політичного консалтингу (існує з 2002 року). З 2009-го року незмінно входить до десятки найбільш цитованих політичних експертів в Україні. Визнаний найпопулярнішим політичним експертом за версією рейтингової платформи Comments.ua два роки поспіль: 2020-го та 2021-го.

45 років, заступник директора Агентства моделювання ситуацій.

За освітою історик (ЛНУ ім.І.Франка).

Онук відомого історика українського козацтва Володимира Олексійовича Голобуцького (1903-1993).

Син професора Петра Володимировича Голобуцького (1938-2010)

Є одним з перших спеціалістів в Україні з питань інформаційного суспільства – перша монографія вийшла друком 1999 року і стала навчальним посібником на багатьох кафедрах (напрямків ІТ, інформаційної безпеки, філософії, державного управління і права, новітньої історії та ін.) українських вишів, її та наступні роботи досі цитують українські автори дисертаційних робіт різних напрямків.

Автор і співавтор багатьох наукових і публіцистичних праць з історії, соціології, політології, проблем інформаційного суспільства, інвайронменталізму тощо.

У 2018-му році через регулярну жорстку політичну сатиру і фотожаби особисто на Путіна потрапив до санкційних списків Кремля: у «списку 322-х» від 1.11.2018 став 60-м.

Є автором сотень поширених мемів щодо українських та зарубіжних політичних діячів, політичної ситуації в Україні.

Аудиторія персональної сторінки у Facebook складає більше 60 тисяч читачів.

Із заяви канцлерки Меркель на брифінгу за підсумками зустрічі з Зеленським - як відповідь на відкриті претензії Зеленського:
"Я бачу обов'язком Німеччини виступити проти тієї стурбованості, яку висловив пан президент Зеленський - що газ може бути використаний, як зброя. Треба сказати, що "Північний потік 2" це не німецько-російський проект, там є фірми з Німеччини, Нідерландів, Франції. І тому це європейсько-російський проект, він підлягає європейському праву, він підлягає праву третього енергетичного пакета, тому в регулюванні ми не зовсім вільні, але маємо посилатися саме на це, тому ми не вели цих переговорів із німецької сторони, але з європейської сторони ми таке підтримували".
--
Тобто, як нарощувати підтримку ХДС напередодні вересневих виборів до Бундестаґу, так виходить, що Меркель всього одноосібно досягла: з Путіним домовилась, з Байденом домовилась, з Північним потоком-2 розрулила, перехоплення і розподіл афганських біженців узгодила, з Макроном домовилась, війну в Україні майже залагодила... А як Україна пред'явила конкретні претензії і почала вимагати гарантій - так це вже раптом винен "весь колгосп": і Франція, і Голландія, а не тільки ФРН.
А якщо хтось побачив, що Меркель вела переговори з Путіним щодо ПП-2, так це оптична ілюзія, це була не Меркель-канцлерка Німеччини, а Меркель-єврочиновниця. А це дві геть різні Меркель. Тому обвинувачувати вже майже пенсіонерку в змові з диктатором і діяльності на шкоду демократичній Україні не можна - бо це неправда.
Типово совковий підхід: розмивання відповідальності на абстрактний "колектив", коли винні всі - і ніхто не винен.
Але настільки жорстка позиція в діалозі з Меркель (попри вручений "на доріжку" Орден Свободи) насправді нам вигідніша, ніж вперта демонстрація теплих дружніх взаємин і апріорі "згода на все заради миру". Адже "нахамити Меркель", як це назвав дехто з експертів, - це прекрасний фундамент для розмови з Байденом за тиждень.
Ну ж логічно: "Ця пенсіонерка послідовно лажала - якщо це не був свідомий саботаж, звісно. Однак вона вже неактуальна в міжнародній політиці. Тому сподівання лишаються хіба на Америку й Вас як президента - будемо разом виправляти те, що лишила в спадок ця давня партнерка Путіна. Бо її впертий лобізм інтересів РФ був однаково незручним і США, і Україні. Тому ми з вами, як надійні союзники, мусимо спільно докладати зусиль для швидкого й ефективного унормування кожної проблеми, де так чи інакше стирчать вуха Путіна. Ви ж зі мною згодні, пане Байден?".
Тобто, все впирається тільки в те, як саме подати ситуацію. Україна законно вимагала гарантій від ФРН як головного партнера Путіна в Європі, але не почула жодних чітких зобов'язань. Тому основний діалог тепер переносить з Нормандського формату на двосторонні домовленості зі США - як надійнішим партнером, як країною зі спільними інтересами стосовно стримування РФ, як потужним військовим чинником...
Буквально вікторіанський роман: "Нікому я так не можу довірити свою безпеку, як Вам, справжньому джентльмену!". Але чом би й ні?