Борис Кушнірук: Розподіл ПДФО: як забезпечити інтереси держави та місцевих громад

У мене виникла певна дискусія з Ростиславом Павленком – народним депутатом та одним з основних ідеологів партії “Європейська солідарність”. 

Він вважає, що доходи місцевих бюджетів, які з'явилися в них внаслідок збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, забирати у місцевих громад не варто. Краще — просто передбачити, що місцеві громади зараз “мають вкладатись в оборону”. 

Вважаю доцільним винести мою відповідь в окремий коментар, з додатковим поясненням. Але спочатку дослівно, що написав на сторінці Rostyslav Pavlenko. 

“Rostyslav Pavlenko, кесарю кесареве. Не варто перекладати на місцеві громади питання фінансування оборони. При цьому проблема коректного розподілу ПДФО між держбюджетом та місцевими бюджетами — це загальне питання. В існуючому вигляді воно створює суттєві перекоси і проблеми у стосунках між громадами та облрадами, між громадами та державою. Прикладів за останні декілька років безліч. 

Що ж до ПДФО від зарплат, які виплачуються з держбюджету, то вважаю, що він має повністю надходити до держбюджету. І це стосується не тільки військових. Бо місцеві громади не мають жодного відношення до появи цих доходів. У той же час зарплати, що виплачуються за рахунок місцевих бюджетів, повинні повністю надходити саме місцевим бюджетам. ПДФО із зарплат, що виплачуються за рахунок обласних бюджетів, мають надходити до обласних бюджетів. Це повністю зніматиме конфлікти між різними рівнями врядування. Відносно джерел доходів для формування стабільного фінансування місцевого рівня, то воно має врегульовуватися інакше, ніж це є зараз”.

На додачу висловлю ще декілька думок. 

Місцеві громади повинні мати стабільні джерела доходів. Очевидно, шо грошовий дощ, який звалився на значну частину з них внаслідок суттєвого зростання грошового забезпечення військових, це точно не стабільне джерело доходів. Тому керівники місцевих громад з таким завзяттям почали “освоювати” додаткові надходження, яких після завершення війни в них вже не буде. 

Чи варто на час війни залишати в них ці додаткові доходи? Впевнений, що ні. І це питання мало бути врегульоване ще у минулому році. Але Міністерство фінансів внаслідок вкрай низького рівня компетенції пана міністра вчасне вирішення цього питання, вибачте, “просрало”. 

Натомість варто думати, яким чином забезпечувати стабільне незалежне від держбюджету фінансування місцевих громад, особливо, якщо все ж таки згодом з'явиться політична воля знизити ставку ПДФО до 10 відсотків. Впевнений, що це рішення варто буде ухвалювати.

Але тоді це автоматично призведе до дуже суттєвого скорочення надходжень до місцевих бюджетів. 

Тому варто вже зараз визначати стабільні джерела доходів місцевих бюджетів. При цьому у будь-якому випадку питання коректного розподілу ПДФО між бюджетами різних рівнів залишатиметься. І це крім вже згадуваного вище питання щодо зарплат, які виплачуються за рахунок держбюджету та місцевих бюджетів. 

Також є питання розподілу надходжень від ПДФО, пов'язаного з виплатою процентів по депозитам, доходів від операцій з цінними паперами, грального бізнесу (ПДФО з цих доходів має повністю надходити до держбюджету), по доходам від оренди та операцій продажу нерухомого майна (має повністю надходити до місцевих бюджетів розташування такого майна), доходів від оренди та продажу рухомого майна (має повністю надходити до місцевих бюджетів реєстрації фізичного особи - платника податків). 

Звісно, що кошти від податку на нерухомість, у тому числі землі, мають повністю надходити за місцем розташування об'єкту нерухомості. 

Що ж до ПДФО з зарплат, які виплачується бізнесом, то він повинен розподілятися між місцевими бюджетами, там де розташований суб'єкт виплати зарплати і там, де зареєстрована фізична особа - платник податків. І ще певна частка з ПДФО має надходити до держбюджету. Як варіант, у процентному співвідношенні 40-40-20. 

При цьому будь-які соціальні пільги, пов'язані зі зменшенням розміру доходу, з якого сплачується ПДФО, мають торкатися виключно тієї частини ПДФО, який перераховується до держбюджету. 

Логіка такого підходу проста. Будь-які соціальні пільги, які впроваджуються на державному рівні і які зменшують суму ПДФО, не повинні зменшувати стабільні джерела доходів органів місцевого самоврядування. 

Але все це глобально не компенсує втрати місцевих бюджетів від зниження ставки ПДФО. 

Тому можу лише повторити пропозицію, яку вже неодноразово висловлював. 

Потрібна кардинальна зміна моделі сплати ПДВ. Основну ставку потрібно знизити до 15 відсотків. 

При цьому, одночасно має бути впроваджений комунальний податок (податок з кінцевих продажів) у розмірі 5 відсотків, який повинен повністю надходити до місцевих бюджетів місцезнаходження, де суб'єкт господарювання здійснив продаж товарів і послуг, у тому числі комунальних послуг. Наголошую на цьому, бо надходження до місцевих бюджетів, у тому числі від надання комунальних послуг, можуть стати справді значним та стабільним джерелом доходів місцевих громад особливо невеликих. При електронних покупках товарів та послуг, у тому числі міжнародних, комунальний податок має сплачуватися за місцем їхнього отримання. 

Якщо держава бажатиме знизити податкове навантаження на соціально значущі товари та послуги, то вона це має робити виключно за рахунок зниження тих податків, які надходять до держбюджету. 

Отже, не можуть ставитися під сумнів ті позитиви, які з'явилися внаслідок бюджетної децентралізації. Тим більше не може йтися про перерозподіл існуючих стабільних доходів місцевих бюджетів на користь держбюджету. Але питання коректного розподілу ПДФО між бюджетами різних рівнів та формуванням додаткових стабільних джерел доходів місцевих бюджетів потрібно обговорювати та вирішувати вже зараз.