Ihor Petrenko: Україно-китайські відносини: кейс «Мотор-Січ»

Для початку треба усвідомити, що кейс «Мотор-Січ» не є справою сьогоднішнього дня. Все почалося понад 15 років тому. Причому остаточне рішення щодо передачі стратегічного підприємства для українського ОПК китайським компаніям ухвалювалось ще за часів президенства Петра Порошенка. Без перебільшення можна сказати, що саме в цей час були зроблені кричущі помилки в цій історії. Все це в сукупності завдало серйозної шкоди національним інтересам нашої країни.

Цінність «Мотор-Січі» складно перебільшити, адже підприємство володіє технологією виробництва двигунів для літаків та гелікоптерів, якої немає в багатьох інших розвинених країнах, зокрема в РФ та Китаї. Тим більше складно пробачити злочинно низьку увагу до цього підприємства з боку влади в попередні роки. Натомість компанії інших країн активно виступали з тезою про розвиток українського підприємства, насправді ж маючи на меті просто отримати технології та фахівці, щоб налагодити відповідне виробництво у себе в країні. А коли це відбудеться, то українське підприємство взагалі нікому не буде цікавим. Тому виникає питання, що Україна втратила? Розкішні можливості для розвитку власного підприємства? Чи інші країни просто не мають можливості наразі привласнити собі дуже цінну технологію?

Лише українська держава може бути зацікавлена в збереженні «Мотор-Січі» й в налагодженні його ефективної роботи, а не будь-яка інша країна, яка завжди в першу чергу дбає про власні інтереси. Ніхто крім нас не буде дбати про наші стратегічні підприємства і про те, щоб зберегти технологічну нашої держави. На жаль, попередні влади теж замало про це думали, а ще менше робили. Чи буде цього разу так само – відкрите питання…

Рішення про введення санкцій не є питанням про обтяження для іноземців, а є питанням про те, що ми маємо зробити для захисту своєї держави і її національних інтересів. Будь-яке стратегічне підприємство, яке забезпечує нашу оборону, має працювати стабільно, передбачувано й в інтересах України. Але важливо не просто зберегти підприємство і розповідати які ми молодці, але й створити умови, щоб воно реально працювало й приносило відповідні вигоди українському народу, який і вклався у те, щоб таке підприємство взагалі з’явилось. Саме це має стати пріоритетним завданням для влади.

Щодо суті санкцій, то маємо зважити на те, що вони введені проти конкретної компанії, конкретних осіб. Це по суті дуже вузький кейс, який до певної міри буде впливатиме на ширші зв’язки з Китаєм, але загалом на сталість відносин між двома країнами вирішального впливу не матиме. Дії української влади є необхідним кроком для збереження стратегічної технології. Важливим питанням тут також є й те, щоб з’ясувати чому по суті стратегічне підприємство перестало бути таким й чому став можливим його перехід під контроль закордонної компанії. Це питання до правоохоронців й представників попередньої влади. Маю надію, що це питання буде вирішене в переговорній площині й стане хорошим уроком для будь-якої української влади про небезпеку торгів національними інтересами.

Це питання в будь-якому разі є викликом для чинної влади, хоча не її дії призвели до ситуації майже втрати Україною «Мотор-Січі». Але саме президенту Зеленському та чинному уряду доводиться шукати оптимальне рішення. Багато хто апелює до позиції США, мовляв, тодішній радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон ще під час свого візиту до Києва у серпні 2019 року визнав, що він стривожений намаганнями Китаю отримати економічні важелі в різних країнах світу, щоб отримати зиск від оборонних технологій, що їх розробили інші країни. І що начебто Україна ухвалила рішення про санкції виключно на догоду США. Це їх позиція, на яку вони мають право. В Україні у цій справі є власний чіткий і зрозумілий інтерес – збереження контролю над стратегічним підприємством, збереження цінної технології та налагодження його ефективної роботи в інтересах нашої держави.