Блог

Сергій Магера: “Зелене” життя зони відчуження

Чорнобильська зона відчуження простягнулася на 2,6 тисячі квадратних кілометрів. 37 років тому в районі станції мешкало 185 тисяч осіб. Зараз - близько 10 тисяч. І те майже всі вони - співробітники Державного агентства з управління зоною відчуження та його підрозділів. Інше життя там фактично зупинилося.

0

comments8786

Сергій Магера

Народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування

Маріуполець від народження і назавжди

Між першою та другою годинами ночі 26 квітня 1986 року сталася найбільша аварія в історії атомної енергетики - вибухнув реактор четвертого енергоблоку ЧАЕС. Людей, яких мали евакуйовувати ще з ночі, почали вивозити лише на другу добу. Казали брати “все необхідне” на три дні. 80% населення назад так ніколи й не повернулось. 

Радіоактивні частки йоду, стронцію та цезію досить швидко розповсюдились на всю північну Україну, частину центральної, певну територію Білорусі, Росії, менше - на Польщу, Фінляндію та інші держави. За офіційною статистикою, постраждалих від цієї катастрофи налічується майже 2 мільйони. Більше 400 тисяч з них - діти. 

Доведено, що в перші 30 років після опромінення люди масово хворіли на рак щитоподібної залози, лейкемію та рак молочної залози. Зараз все більше - на рак кишківника. Хоча доводити причини виникнення хвороб стає дедалі важче. 

Уран, плутоній, америцій - елементи, якими забруднена третина території зони відчуження, розпадається від 6,5 до 24 тисяч років. Фактично, перебувати на цих ділянках буде небезпечно завжди. Враховуючи те, що забруднення землі не централізоване, то лише на окремо позначених територіях фахівцями вже дозволено культивувати сільськогосподарські землі. 

Проте вже багато років наша держава намагається отримати від Чорнобильської зони інший зиск. Ще 2018 року на місці пожежі стали розвивати альтернативні джерела енергії. Тоді поряд зі зруйнованим реактором почала працювати сонячна електростанція. Це був продукт україно-німецького проєкту, і його потужність складала 1 МВт. Її вистачило б для забезпечення енергією дві тисячі осель. Саме тоді фахівці почали більш серйозно обговорювати перспективу перетворення зони відчуження на елемент “зеленої” економіки України, де можна буде розмістити сотні таких панелей.   

З іншого боку, вчені наполягали на тому, що робітники, які будуть встановлювати ці панелі, так чи інакше “вивільнять” назовні чимало радіоактивних речовин, які вже давно були поховані під товщею ґрунту. І все через те, що під час установчих робіт чи навіть під час обслуговування панелей, навіть випадково може бути порушена цілісність верхнього шару ґрунту. Тож проєкт було тимчасово припинено. 

Вже в січні 2022 року влада знову повернулась до цього питання. Тоді посол Іспанії в Україні разом із представниками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та іншими фахівцями відвідав зону відчуження, аби оглянути можливі майданчики для розміщення сонячних панелей. Все це відбувалось у рамках виконання зобов'язань України за Кіотським протоколом і «Енергетичної стратегії України до 2030 року». Вони вирішили на території одного зі спортивних стадіонів Чорнобиля звести фотоелектричну станцію. Але вже за місяць плани знову змінились. Думаю, саме час повертатися до них.  

P.S. Від дня тієї трагедії минуло вже 37 років. А ми всі відчуваємо її наслідки й досі. Тому, коли сьогодні ворог залякує атомною зброєю, стає не стільки страшно, скільки огидно. Огидно від дурості й тупості рашистів. Від нерозуміння, що ця біда, в разі чого, торкнеться усіх.



comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора


Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!