Унікальна віха в історії України: політичні підсумки 2019 року, про який згадуватимуть десятиліттями

2019 рік запам'ятався нам, як ніякий інший, саме його початком. Більшість громадян і гостей нашої країни, сидячи в новорічну ніч перед екранами телевізорів, несподівано для себе побачили не казенне привітання чинного президента, а обличчя відомого коміка і бізнесмена, який заявив про твердий намір стати майбутнім президентом.

Похід Зеленського на вибори і поділ країни на два табори

Тоді обіцянка Володимира Зеленського на тлі новорічної ялинки: "Я йду!" вселила в серця і уми українців свіжий подих надії, чого більшість співгромадян вже і не чекали. І це був один з тих рідкісних випадків, коли формула "почну нове життя з Нового року" знайшла своє втілення — після бою курантів в країні з'явилася абсолютно нова політична повістка, а суспільство строго розділилося на тих, хто підтримує Зеленського та тих, хто гостро не приймає.

Новий президент і його перші кроки

Унікальна віха української історії — новачок і аматор в політиці Володимир Зеленський стає абсолютним переможцем у першому турі президентських виборів і з великим відривом (73% проти 24%) залишає позаду свого головного конкурента Петра Порошенка. Суспільство в переважній більшості радіє. Зрозуміло, не останню роль у перемозі Зеленського зіграли такі обіцянки як "Кінець епохи бідності" і "Весна прийшла, час садити", що по більшій частині є популізмом. Але не відняти і того, що саме цей кандидат став уособленням чесності, порядності і всенародної любові в старому і "зашкваренном" українському політикумі.

Під час своєї інавгураційної промови Володимир Зеленський заявив, що розпускає старий склад Верховної Ради VIII скликання і оголошує позачергові парламентські вибори. Це стало новою хвилею політичних інтриг, чвар і традиційної передвиборчої напруженості. Поява на арені кандидатів від нової партії влади "Слуга народу" викликала пожвавлення серед старих еліт, які не цуралися жодних методів у спробах знизити рейтинги конкурентів.

Вибори в Раду: українці продовжили шлях змін

Тим не менш, український народ, одного разу вступив на стежку кардинальних змін, і в цей раз проявив рішучість. За результатами голосування 21 липня партія "Слуга народу" набрала 43,16% і стала монобільшістю в новому парламенті. З цього часу Україна віддала кермо правління новій владі і стала чекати грандіозних реформ.

Експерт українського інституту майбутнього, Ігор Попов:

"Узагальнено названі події можна назвати терміном "криза старих еліт". Покоління олігархів і політиків, що отримало владу на переломі між розпадом СРСР і створенням української державності, показало свою неспроможність. Вони не змогли протистояти натиску нових технологій і не змогли вловити нові настрої виборців. В результаті на деякий час старі еліти втратили владу і вплив на економіку".

На думку експерта, країна отримала надію на створення нових правил гри і побудову кращого суспільства. Однак надії до кінця року поступово руйнуються, "нові обличчя" виявилися або агентами старих кланів, або інфантильними дилетантами.

"Фактична відмова від ідеї перезавантаження суспільного договору прибрала єдиний чинник, який міг тримати разом групи, що прийшли до влади і забезпечувати підтримку населення. Вікно можливостей ще не зовсім закрилося. Залишається надія на реальне перемир'я на Сході. Для вирішення ж економічних і соціальних проблем президенту доведеться в наступному році замість "нових облич" формувати нову команду професіоналів", — каже Попов.

Перезавантаження уряду: нові особи, за винятком двох

31 серпня над усією Україною пролунали нові імена міністрів в уряді. Президент і Верховна Рада повністю оновили Кабмін, від старих чиновників залишився тільки міністр внутрішніх справ — Арсен Аваков, і міністр фінансів — Оксана Маркарова. Перепризначення Авакова, який провалив поліцейську реформу, стало чи не першим серйозним каменем у город Зеленського. Однак, сам президент зазначив, що нікого не бачить в якості заміни нинішнього глави МВС, а міняти "шило на мило" в таких "делікатних" сферах, як силовий і фінансовий – справа невдячна, якщо не сказати ризикована.

Політичний експерт Світлана Кушнір:

"Суспільство пережило моральний шок і ейфорію, обравши в три тури нову когорту можновладців з особою колишнього актора, а тепер шостого главу української держави — Володимира Зеленського. У двох турах президентських перегонів і позачергових парламентських виборів мудрий український народ провів свою народну люстрацію олігархо-комуністичного політістеблішмента. Що стало для багатьох, що сидять у зручних кріслах по двадцять і більше років, — жахливою несподіванкою. Адже вони звикли від каденції до каденції обіцяти і не виконувати, а після обрання — і зовсім забувати про потреби і сподівання "маленьких українців", — говорить Кушнір.

Політолог зазначає, що надії на нових, молодих, свіжих і зелених були дуже веселими, щоб виявитися правдою. "Підліткове суспільство", яким є народ України, страждає від максималізму і ілюзій. До кінця року стало ясно, що надмірно висока легітимність поки ще рятує, але без яскравих і помітних успіхів нової влади, які реально позначаться на примноженні в гаманцях пересічних громадян, далі цей "турбо-режим" почне буксувати.

"До того ж недосвідченість, незграбність, а часто і відверте шкідництво з боку того ж нового Кабміну ніяк не сприяє зростанню довіри і підтримки в українців. Широкомасштабний наступ на інтереси рада локальних, але впливових груп (Фопи, залізничники, а також всі, по кому може вдарити новий Трудовий кодекс) — пряме свідчення, що ніхто й не збирався і в лавах нових політиків виконувати передвиборні обіцянки. Може бути, ми ще побачимо їх прекрасні управлінські рішення. Але поки що все виглядає не дуже позитивно", — розповіла Світлана Кушнір.

Повернення політичних біженців і удар по рейтингу президента

Нечесно було б обійти такий важливий момент, як повернення в Україну осіб, які стали персонами нон-грата і переслідуваних за законом у зв'язку з прийняттям "диктаторських законів Януковича" від 16 січня 2014 року. Так, наприклад, екс-радник президента-втікача Андрій Портнов, будучи в еміграції, активно підтримував Володимира Зеленського як противагу діючому на той момент режиму, а ледь останній вступив на посаду гаранта, повернувся в Україну.

Це стало першою "ахіллесовою п'ятою" президентської команди, яку всіляко пов'язували з Портновим, всупереч її категоричної відмови від співпраці з ним. Крім того, в Україну з дворічного вигнання повернувся олігарх Ігор Коломойський, а також колишній президент Грузії і губернатор Одеської області Михайло Саакашвілі. Ці гучні репатріації стали відмінною рисою нової влади, оскільки були б малоймовірні при Порошенко.

Розмова Зеленського з Трампом та його наслідки

Наступним етапом, який став випробуванням для всієї України — опублікована стенограма першої телефонної розмови між президентом США Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським. Повну версію цього специфічного діалогу можна подивитися за посиланням. Тоді ця начебто формальна розмова перетворилася на справжній скандал на обох материках. Для Трампа він став фатальною причиною для процесу щодо імпічменту, а на Зеленського ліг тінню змовника проти головних союзників у нормандському форматі — Ангели Меркель і Емманюеля Макрона. Стенограму обговорювали і коментували як у високих кабінетах, так і на комунальних кухнях. Еліта і народ розуміли: ця розмова відгукнеться і буде мати наслідки в недалекому майбутньому, коли Зеленський вперше постане перед Володимиром Путіним.

Грандіозний обмін полоненими та інтереси Путіна

7 вересня відбулася грандіозне подія, якій судилося отримати статус головної в 2019 році: повернення додому полонених моряків і головного в'язня сумління Кремля Олега Сенцова — з Росією відбувся обмін. Незважаючи на урочистість моменту і загальнонаціональні сльози радості, у противників Володимира Зеленського і тут знайшлося кілька вагомих ремарок в дусі: "все добре, але не зовсім".

Так, у соціальних мережах звучала думка, що згідно з рішенням Міжнародного суду ООН по морському праву, Росія зобов'язана була відпустити 24 захоплених у полон українських моряків, інакше вона піддалася б черговим санкцій. Отже, обмінявши російських злочинців, Зеленський нібито лише підіграв Путіну в його підступною грі. Як би там не було, але біля трапа літака, який прибув на борту з українцями, багато місяців і років просидівших в стінах російських в'язниць, стояв глава держави Володимир Зеленський, і ці кадри врізалися у свідомість українців як невід'ємна частина його президентства.

"Формула тиску" на Зеленського

Якщо можна було б охарактеризувати минулий рік в двох ключових словах, то однією з перших у списку стало б словосполучення "формула Штайнмайера". Загадкова стратегія, названа ім'ям президента ФРН, викликала колосальний шквал протестів і в  підсумку вивела людей на масові протести.

"Формула Штайнмайера" — механізм поетапної реалізації низки положень, передбачених Мінськими угодами. Першим етапом стало розведення військ на Донбасі, що викликало побоювання про нібито наміри Володимира Зеленського здати українські землі окупантам і поступитися національними інтересами.

Монобольшість у справі: перші складності "Слуги народу"

В кардинально реформованої за один рік більше, ніж за всі роки незалежності, політичної системи мали місце і сумнівні труднощі роботи парламентського монобільшості. Про успіхи і падіння "Слуги народу" і взаємодії з наростаючою опозицією серед колег і народу детально описав Директор Київської академії політичних перспектив Михайло Железняк.

"Серед гучних політичних подій 2019 року я б відзначив такі. Бюджет 2020 як найшвидший, але не найдосконаліший бюджет. Навряд чи він міг би бути досконалим, за умови, що всі розрахунки були отримані в спадок від старого Кабміну і під кальку лягли на потреби нового року. Позитивною динамікою наголошую намір планувати на 3 роки вперед. Розвинені країни планують бюджети на 5-7 років, але поки ми про це тільки мріємо", — починає він.

За його твердженням, досконалий бюджет формується на підставі макроекономічних показників, фундаментом якого є стабільна національна валюта.

"В основі бюджету 2020 був закладений курс 28,5, а кінець року Україна зустрічає з курсом 23,5. Цей перекіс, викликаний масовою скупкою гривневих облігацій іноземними інвесторами, не пройде безслідно для України. Фінансова піраміда може впасти з лишком, поставивши під сумнів ключові статті витрат. За цього стану речей коригування щодо збільшення прожиткового мінімуму просто втрачають сенс. Також не зрозуміло, що саме було індикатором для формування статей витрат, так як перепис населення в 2019 році, так і не відбувся. Залишається сподіватися на мобільних операторів, які, можливо, погодяться допомогти порахувати населення", — говорить експерт.

Другим важливим моментом Залізняк виділив ціну на газ для українського населення.

"Тема, яка тримає в напрузі українське суспільство останні 6 місяців. Градус піднімається ближче до зими і вже не зрозуміло, що першочергово повинно було обговорюватися на Нормандської зустрічі: розведення військ або ціна на газ? Затримка з боку Данії в питанні будівництва "Північного потоку-2" надала Україні помилкових надій і навіть наділила правом виставляти умови. Як тільки будівництво продовжилося, головною помилкою стала вимога відшкодування 3-х млрд доларів від РФ і гордість за виграні арбітражні суди", — міркує експерт.

Директор Київської академії політичних перспектив підкреслює, що мета була — домовлятися, і були створені всі умови, щоб забрати борг газом, а саме — знижкою на вартість. Завдання знизити вартість у платіжках була близька до реалізації.

Не обійшов Михайло Железняк стороною і питання ринку землі в Україні. За його словами, зробити землю товаром не наважувалася жодна з влад. Нова ж націлилася на підвищення рівня ВВП за рахунок надходжень від продажу землі, але зіткнулася з відповідною реакцією суспільства.

"Для сил опозиції — це відмінний привід об'єднати прапори під гучні гасла, адже земля — вічне надбання, яке належить народу. Земля годує цілі покоління. Гірше невизначеності може бути тільки невизначеність. Сільський житель, як не розумів спочатку, як буде працювати ринок землі, так і не розуміє сьогодні. Ніхто не пояснив, зате намертво застигло розуміння, що вже скоро дрібних фермерів назавжди витіснять латифундисти і великі агрохолдинги. Тим часом українську землю почнуть обробляти іноземці, які навряд чи візьмуть на роботу українського селянина", — розповідає експерт.

Нагадаємо, що Володимир Зеленський у своєму зверненні до народу дав гарантії, що іноземців на українській землі не буде, але це викликало ще більше запитань, так як слідом за обіцянками пішли схеми, за якими можна спритно обійти законодавство. Одна з ключових — оформлення землі на підставну українське особу, яка в результаті продасть акції на землю іноземцям.

Михайло Железняк зазначає: "вже зараз місцеві "агро-царьки" помітно нервують, адже у іноземних інвесторів грошей фізично більше і, якщо постане питання скупки земельних угідь у місцевих фермерів, то доведеться напружитися, щоб перебити іноземний капітал".

"Нормандський саміт" і його наслідки

Заключною знаковою подією року, обійти стороною яку міг тільки ледачий — це нормандський саміт чотирьох лідерів по врегулюванню конфлікту на Донбасі. Особливе хвилювання цього заходу надавав ефект передчуття першої зустрічі російського президента з гігантським досвідом правління і маніпуляціями політиками всіх рівнів і колишнього актора, в чиєму запасі політичних знань всього півроку роботи з, прямо скажемо, не кращими показниками на міжнародній арені і всередині країни.

Однак і про це краще продовжить Директор Київської академії політичних перспектив Михайло Железняк.

"Важливо відзначити, що до початку Нормандського саміту, українська влада взялася за два ключові завдання: розвели війська на трьох дільницях, але не розвели по всій лінії оборони. Всі розуміють, що поки війська на відстані вогневого контакту, обстріли будуть продовжуватися, але роблять вигляд, що такі різкі зміни на фронті не вигідні Україні, — говорить експерт. — Обміняли частину полонених, але не всіх, залишивши частину ув'язнених на потім. Єдино правильний варіант обміну — формула "всіх на всіх", а не "всіх встановлених на всіх встановлених"".

Железняк зауважує, що саме ці дві дії підтягнули рейтинг президента на 9% і стали помітним його досягненням.

"Всі давно розуміють безперспективність війни, але ніхто не хоче втрачати рейтинг і, можливо, українські можновладці беруть "домашнє завдання" саме для того, щоб підтягувати свої рейтинги, коли вони знову почнуть падати. Гучні мітинги, які розгойдують і так нестабільну обстановку зробили все, щоб підтвердити: Нормандська зустріч — локалізація конфлікту передусім в Україні", — резюмує експерт.

Железняк прогнозує, що друга зустріч однозначно відбудеться, але, якщо влада знову продовжать говорити заголовками і загальними фразами, на третю зустріч можна не розраховувати, а це значить, що Україна ризикує загрузнути у великій кількості питань, пов'язаних з війною. Тим часом президенти Франції і Німеччини ризикують відчути себе фігурами другого плану.

Політичні підсумки-2019 в одній картинці

Нагадаємо, раніше видання "Коментарі" з'ясувало, що українців цікавило Мережі у році, що минає. Ми проаналізували, які відеоролики найбільше дивилися на YouTube, і вибрали топ найгучніших проектів 2019 року.

Ми підвели наукові підсумки 2019 року — матеріал про гучні технологічні прориви і найважливіші наукові відкриття, які доводять: майбутнє, про яке мріяли фантасти XX століття у своїх книгах і фільмах, вже настало.

Крім того, наша редакція підготувала огляд з 12 найбільш резонансних і яскравих подій цього року, за якими стежив увесь світ і згадала найгучніші скандали у Верховній Раді 2019 року.

Нарешті, ми розповіли про найбільш важливих, на наш погляд, події 2019-го в сфері економіки України, які відбилися на житті кожного жителя країни.

Читайте Comments.ua в Google News