Марина Ставнійчук: Правова анархія під мантією ВАКС: як благодійні фонди замінили бюджет, а закон підмінили відкупом

Оприлюднені результати дослідження ГО «Правова держава» показують масштаб цієї практики: 36 вироків ВАКС передбачають зобов’язання на користь благодійних організацій на загальну суму близько 778 мільйонів гривень. Із восьми організацій майже 98% цієї суми припадає лише на дві: близько 658 мільйонів — на фонд «Повернись живим», а ще близько 105 мільйонів — на фонд «Спільнота Стерненка». 

Така монопольна концентрація потребує негайного пояснення: за якими критеріями прокурори САП погоджують саме цих отримувачів, адже репутація фонду не може замінювати офіційне обґрунтування рішення посадовця. З точки зору статті 19 Конституції України, яка зобов’язує органи влади діяти виключно на підставі та в межах закону, та статті 472 КПК України, яка взагалі не передбачає платежів благодійним фондам у змісті угоди про визнання винуватості, включення таких умов до вироків є прямим перевищенням повноважень. Посилання на те, що «так склалася практика», є процесуально нікчемним, адже повторюваність незаконних рішень сама по собі не робить їх законними.

Ситуація стає ще більш резонансною, якщо проаналізувати офіційну декларацію Тараса Чмута за 2025 рік, подану до НАЗК у статусі члена наглядової ради ДП Міноборони «Агенція оборонних закупівель». Його заробітна плата у ГО «Повернись живим!» склала понад 1,1 мільйона гривень, а за сумісництвом на посаді директора БО «МБФ «Повернись живим» — ще близько 2,08 мільйона гривень. Загалом це понад 3,2 мільйона гривень річного доходу лише від структур «Повернись живим», не враховуючи 497 708 гривень виплат від державної Агенції оборонних закупівель. Коли за рішеннями ВАКС сотні мільйонів гривень спрямовуються недержавній організації, очільник якої отримує мільйонні офіційні зарплати від цих же структур, у суспільства виникають абсолютно законні запитання щодо етики, прозорості та конфлікту інтересів.

Окрім етичного виміру, виникає фундаментальне питання фінансового контролю. Суспільству добре відомі ризики тіньового сектору благодійності, коли безготівкові кошти повертаються «зацікавленим особам» готівкою за вирахуванням відсотка за послугу. Звісно, далеко не всі організації вдаються до подібного, і більшість волонтерів працюють чесно, але де гарантії держави, що у випадках із сотнями мільйонів від угод ВАКС такі ризики виключені? Перерахування коштів благодійному фонду замість казначейського рахунку залишає відкритим головне: хто і як перевіряє їх цільове використання, чи допускаються з цих сум адміністративні витрати фонду і хто реагує на порушення? Звітність самого фонду не є судовим контролем. Коли платіж обґрунтовують потребами оборони, перевірку досягнення цієї мети підміняють сліпою довірою до отримувача, тоді як кошти на спецрахунках НБУ чи Міноборони підлягають суворому державному аудиту Рахункової палати та Держаудитслужби.

Паралельно ВАКС демонструє вражаюче роздвоєння судової практики та фінансову закритість. 28 вересня 2026 року один суддя ВАКС відмовляє в затвердженні угоди у справі народного депутата з умовою сплати 3 мільйонів гривень благодійному фонду, вказуючи, що такий платіж перебуває поза контролем суду і втрачає ознаки добровільності. А вже 1 жовтня 2026 року інший суддя того ж суду аналогічну угоду з тим самим фондом затверджує. До того ж тексти 52 із 197 вироків за угодами (понад 26%) закриті у Єдиному реєстрі під грифом таємності. Захист чутливої інформації не повинен перетворюватися на універсальну ширму для приховування фінансових умов відкупу топкорупціонерів.

Законодавець та Парламент повинні негайно врегулювати це питання і встановити однозначні правила: усі додаткові платежі на потреби оборони за угодами про визнання винуватості мають спрямовуватися виключно на визначені законом державні рахунки з чітким казначейським обліком та контролем. Верховний Суд зобов'язаний забезпечити єдність застосування закону та припинити процесуальне самовладдя. В умовах гострого дефіциту державних ресурсів та казенного бюджету виведення сотень мільйонів гривень на приватні рахунки під виглядом тріумфу правосуддя є неприпустимим, адже допомога армії не дає індульгенції ані засудженому, ані посадовцям, які погоджують умови його відповідальності.