Марина Ставнійчук: БУДИНОК ЗРУЙНОВАНО, АЛЕ ДЕРЖАВА НЕ ВІРИТЬ: ХТО ВІДПОВІСТЬ ЗА БЮРОКРАТИЧНЕ ПЕКЛО?

Постанова КМУ №815, яка мала запровадити дистанційний механізм, на практиці створила нову колізію – формально матеріали аерозйомки дозволені, але вимоги інших нормативних актів все ще потребують фізичної присутності фахівців. Через що комісії бояться ухвалювати позитивні рішення через ризик кримінальних перевірок, а люди залишаються без житла та грошей, розчаровуючись у спроможності держави діяти адекватно до реалій війни. Так “зависло” десятки тисяч обстежень та компенсацій людей з ТОТ.

Що змінити в Постанові №815 та законодавстві

На рівні державної політики необхідно негайно усунути законодавчий дисбаланс шляхом конкретних змін до Постанови №815 та супутніх актів: визначити чіткий механізм, за якого якісні матеріали дистанційного зондування (супутникові знімки з роздільною здатністю від 50 см/піксель, відео з дронів із метаданими EXIF) прирівнюються до повноцінного технічного висновку для прифронтових зон. Розробити окрему методику для багатоквартирних будинків, яка дозволяє визнавати знищеними окремі під'їзди, та запровадити жорсткі дедлайни для отримання комісіями даних від Держгеокадастру чи військових, а не тримати процедуру на невизначеній паузі до 90 днів. Ці зміни мають бути закріплені на рівні окремої урядової постанови або закону, щоб усунути колізії між підзаконними актами.

Відповідальність Мінрегіону 

Окремо слід покласти персональну відповідальність за непрацюючий механізм на Мінрегіон (Міністерство розвитку громад та територій), яке, маючи повноваження координувати роботу комісій, досі не забезпечило належного правового захисту членам комісій, які ухвалюють рішення без виїзду на об'єкти через воєнну небезпеку. А  також не врегулювало процедури використання безпілотників (дозволи Генштабу) та не спростило доступ громад до супутникових даних, фактично залишивши комісії заручниками системи, де найбезпечнішим рішенням стає відмова, а не допомога людям. Тому необхідно законодавчо запровадити імунітет для членів комісій, які діють в умовах воєнного стану, та публічно звітувати Мінрегіону про кількість проведених дистанційних обстежень з розбивкою по областях.

Поради постраждалим 

Водночас, очікуючи на зміни, постраждалим варто формувати власне «цифрове досьє» з геолокаційними фото, відео, скріншотами супутникових карт. Із часовими мітками та письмовими свідченнями сусідів, подавати заяви через «Дію», вимагаючи проведення саме дистанційного обстеження. А в разі зупинення розгляду – офіційно звертатися до комісії з проханням використати супутникові знімки. Адже Мінрегіон визнає такий інструмент, хоча й не сприяє його масовому застосуванню. Зрештою, Постанова №815 стала лише першим кроком, але сьогодні держава повинна зробити наступний – публічно визнати, що головним критерієм для виплати є факт руйнування. А не технічна можливість чиновника приїхати під обстріли, і покласти на Мінрегіон персональну відповідальність за впровадження чітких, прозорих і безпечних для комісій процедур. Адже тільки поєднання політичної волі до спрощення бюрократії та активної позиції самих громадян зможе розірвати це зачароване коло, повернувши людям віру в справедливість і можливість почати життя наново.