Блог

Оленка Клочко: Воли́нська траге́дія - історія, розповідана не до кінця.

25 травня голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, на виступі в Сеймі Польщі, виказав співчуття нащадкам загиблих під час Волинської різанини та подякував їм за "пам'ять яка не закликає до помсти". Подібне риторичне приймання було більш ніж передбачаним, адже наближається вісімдесята річниця жахливої трагедії, яка досі затьмарює народну пам'ять українців та поляків. На жаль, але ця тема часто існує прикметою політичної спекуляції з боку офіційної Варшави

0

comments4959

Оленка Клочко

Журналіст, редактор, лінгвіст, волонтер

Українка у Польщі

Щаслива дівчинка з інвалідністю через порушення голосовимови

Авторка блогу "Українська з Оленкою Клочко"

Працювала журналістом у виданнях "Гіпотеза", "Коментарі", "Коментарі. Харків"

Отримала вищу освіту за напрямком "Прикладна лінгвістика", а також "Видавнича справа та редагування" у Харкові

Здобуваю післядипломну освіту у Польщі в Університеті Адама Міцкевича за напрямком "Журналістика та соціальні комунікації" (докторантура)

Займаюся проєктами із вивчення соціальних комунікацій, розвитку та впливу сучасних медіа



 

У 2016 році на екрани вийшла польська драма "Волинь" - історія польської дівчини, яка стала невільним свідком усіх сумних подій, що трапилися в "Східних кресах" на при кінці 1930-х - на початку 1940-х років, фіналом яких стає Волинська різанина. Під час перегляду фільму неминуче виникає стійка асоціація того що трапляється з Холокостом, а показані на екрані українські націоналісти навіть на фоні нацистських окупантів виглядають виплодками пекла. Дана картина Волинської трагедії характерна не лише для Польщі, але і для міжнародного суспільства цілком. Більш того, вона також активно експлуатується і кремлівською пропагандою! Однак сама по собі історія кровавої драми, розігралася вісімдесят років тому, є не більше ніж кульмінація найважливіших подій, цинічно вирвана з контексту.

Картина "Волинь" з перших кадрів вражає тією скрупульозністю, з якою творці фільму відтворюють побут жителів Другої Польської Республіки в передвоєнні роки. Не відтворено лише один момент - соціальне становище українців і ставлення до них польської влади. Що ж, звернемося до історії.

1921 рік. У Різі підписують мирну угоду між Варшавою та Москвою внаслідок радянсько-польської війни, згідно з яким західна частина Волині відходить до Польщі. Звичайно, думку українців, що жили в цієї області, до рахунка не приймаються. Цинізм, що склався в цієї ситуації посилюється ще і тим, що солдат армії УНР, що колись допомогли полякам відстояти наступ більшовиків, влада Юзефа Пілсудського відправляє в концтабори.

В цей самий час розпочинається "осадничество" - активна колонізація Варшавою Волині та Галичини, яка вперто вважає ці землі "споконвічно польськими" і прагнути всіляко позбутися будь-якого нагадування їх українськості. Цей процес супроводжується "пацифікацією" - жорсткими поліцейськими операціями проти незгодного українського населення: так, тільки з 1932 по 1934 рр. крізь польські в'язниці пройшли 111 тисяч українців, з яких майже 10 тисяч не вийшли живими. При цьому самі українці майже офіційно стали людьми "другого сорту" - їм обмежений доступ до освіти й високооплачуваних професій. Подібна дискримінація триває аж до кінця існування другої Польської Республіки.

Чи треба дивуватися тому, що під час таких вимог і стають популярні такі радикальні організації, як ОУН? Чи варто дивуватися тій ненависті, яку в той час відчували українці до всього польського? Додайте до цього диявольський вплив нацистської та комуністичної пропаганди, відкрито закликає українців до різанини поляків, а з початком гітлерівської окупації - навмисне зіткнення Берліном двох народів за принципом "розділяй і володарюй" - і ось створені всі умови для того, щоб хлинула кров. Перший камінь було кинуто партизанами Армії Крайової, які на початку 1943 року влаштували терор проти українського населення на Холмщині та Люблінщині; трагізм ситуації полягає в тому, що польські патріоти щиро вважали, що боролися з німецькими колабораціоністами...

Така повна історія "Волинської різанини". Безумовно, ми повинні пам'ятати гіркий урок подій вісімдесятирічної давності, щоб подібного не повторилося знову, і Київ незмінно демонструє своє покаяння. Однак чи готова Варшава покаятися за довгі роки безправ'я, болю і принижень українців, які в підсумку призвели до жахливої трагедії на Волині?



comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора


Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!