Петро Олещук: Хто з кандидатів може здивувати на наступних виборах у столиці?

Виборча кампанія у Києві у розпалі. Вже, наче, визначився “пул” кандидатів, які на щось претендують, і які хочуть кинути виклик чинному міському голові В. Кличку. Водночас, між ними не настільки аж надвеликий розрив, аби можна було казати, що все вже вирішено. Поки що ключових питання два: 1) чи буде другий тур по виборам міського голови; 2) хто у ньому складе суперництво Кличку.

Зрозуміло, що всі в першу чергу згадують про представницю провладної партії І. Верещук, і це логічно. Все ж вона представляє партію найрейтингівішого на цей час політика - чинного президента В. Зеленського. Є і інші кандидати, персональний рейтинг яких дозволяє думати про другий тур. Але є декілька політиків, які, як на мене, є недооцінені в контексті їхніх шансів.

По-перше, треба згадати кандидата від “Голоса” С. Притулу, який, схоже, вже запустив процес реанімації цієї політичної сили. Ще нещодавно, коли С. Вакарчук склав депутатський мандат і відійшов від активної політики, цю політичну силу почали “списувати” з рахунків, але Притула виступив пігулкою, яка дозволила зупинити цей процес та навіть дещо обернути. Його висунення вже дало “Голосу” 1,5%, що не так і погано. Звісно, говорити про реальність його амбіцій щодо посади міського голови поки що зарано. Відчувається, що він поки що для цього не готовий, а реноме активіста та волонтера не може закрити прогалини у розумінні комунального господарства або системи управління столицею. І це відчувається у численних сумнівних та неоднозначних заявах. Тож результати “Голоса” і Притули можуть когось здивувати, однак і про перемогу їм мріяти поки що зарано.

Дещо цікавіша ситуація з “Батьківщиною” та її кандидатом О. Кучеренком. Поки що він не привертає підвищеної уваги конкурентів, але думаю, що це даремно, бо він має декілька виразних сильних сторін: 1) стабільний та стійкий електорат “Батьківщини” та Ю. Тимошенко, що піде “за своїми” і у вогонь і у воду; 2) реальний досвід управління комунальним гоподарством на посаді міністра, та регіоном на рівні ОДА; 3) імідж “господарника а не шоумена”. Чи досить цього, аби претендувати на щось серйозне? Цілком, особливо, якщо врахувати велику кількість та щільність кандидатів, а також ситуацію з коронавірусом, що робить явку на цих виборах зовсім непрогнозованою.

Ну і найцікавіше. Кучеренко, мабуть, один з найбільш незручних суперників для Кличка у другому турі, бо, на відміну від численних “медійників” та “шоуменів” він може апелювати до проблем комунального господарства, виводячи опонента на “тонкий лід” дуже складних питань.

Ще щодо сюпризів майбутніх виборів, то, підозрюю, що багатьох здивує результат ОПЗЖ до Київради. Мабуть, більшість із здивованих будуть щиро невдоволені цим, але факт лишається фактом. ОПЗЖ змогли позбутися усіх своїх основних електоральних конкурентів (таких як “Опоблок”), мобілізувати весь свій потенційний електорат, і його, цього електорату, у Києві теж виявилося чимало. Принаймні, усі опитування громадської думки демонструють це з усією послідовністю. Думаю, сприяє цьому і прогресуюче розчарування владою на тлі збереження невдоволення “колишніми”, уособленими ЄС та Порошенком. Все це, а також серйозні соціальні проблеми і формують нову електоральну ситуацію, в якій у ОПЗЖ, очевидно, буде не найменша фракція у Київраді.