Петро Олещук: Ігри Росії зі "звільнення заручників"

16 січня бойовики «Л/ДНР» заявили, що напередодні Водохреща (19 січня) повернуть на підконтрольну Україні територію групу утримуваних осіб. При цьому, особливо підкрелювалося, що передають вони їх у “односторонньому порядку” а також особливу роль нардепа В. Медведчука. Таким чином, це явна спроба повернути ситуацію із звільненням полонених та заручників у той стан, у якому вона перебувала до 2019 року. За часів президентства Петра Порошенка Віктор Медведчук входив у гуманітарну підгрупу ТКГ та займався обміном полонених. Водночас вже тоді його заяви суперечили офіційній позиції держави. Після обрання президентом В. Зеленського було проведено ряд звільнень полонених без участі Медведчука, і от тепер - виразна спроба повернути ситуацію у стан “статус-кво” часів Порошенка.

Реакція на ці заяви з боку українських представників у переговорному процесі з Росією була стриманою. Зокрема, радник очільника Офісу президента О. Арестович заявив з цього приводу, що «Керівництво Делегації розглядає це повідомлення як спробу тиску РФ на українську сторону переговорів, а цю спробу, своєю чергою, як елемент масштабної кампанії з тиску на політичне керівництво і народ України, що включає, наприклад, ще й інформаційне маніпулювання темою російської вакцини проти COVID-19, яке реалізується через того ж самого народного депутата України Віктора Медведчука». 

Представник України в ТКГ Л. Кравчук заявив, що відповідні дії не можуть бути організованими приватними особами, маючи на увазі Медведчука.   Окрім того, перший президент України вважає, що заявив бойовиків та дії Медведчука є спробою ухилення від виконання міжнародних домовленостей на вищому державному рівні та зобов’язань, які взяла на себе РФ, як сторона конфлікту. "Усі перемовини та процедури щодо повернення утримуваних російською стороною конфлікту громадян України здійснюють уповноважені державні органи України в рамках політичних угод, прийнятих в Нормандському форматі", – йдеться в його заяві. 

Варто додати, що Росія і її маріонетки на окупованій частині Донбасу неодноразово  надавали Медведчуку підкреслену роль при обмінах утримуваними чи передачі їх владі України з метою поліпшити сприйняття цього діяча і зміцнити його позиції в Україні.

Нинішнє звільнення - це виразна спроба знову повернути статус “того, хто звільняє заручників” для Медведчука? От тільки що за цим усім стоїть? Лише спроба “накачки” його рейтингу, або щось інше?

По-перше, можна погодитися з Арестовичем, що вся ця історія “лягає” на іншу пропагандистську тему, яка зараз активно просувається проросійськими політиками в Україні. Мова про т.зв. “російську вакцину” від коронавірусу, яка активно просувається в інформаційному просторі України як “панацея”, однак поки що ніким на міжнародному рівні схвалена не була. Для Росії ця вакцина - геополітичний проект, що має продемонструвати першість у науці та медицині, а також прив'язати до себе інші країни, через “допомогу” у доланні пандемії. Не дивно, що усі російські агенти впливу активно задіяні у цьому процесі. Зрозуміло, що пропагандистьский вплив не може зводитися лише до повторення одних і тих самих тез, тому їх треба увиразнити. Наприклад, через демонстрацію “доброї волі” у питанні звільнення заручників, що дозволить подати одну конкретну людину, одного політика у позитивному контексті.

По-друге, спроба відродити “альтернативний канал” звільнення людей - це явний тиск на офіційних українських перемовників, які відзначаються неочікуваною з точки зору росіян “незровірливістю”. Не зважаючи на усі спроби росіян “протиснути” швидку реалізацію Україною політичної складової “Мінських домовленостей”, українська сторона твердо стоїть на позиції, що спершу мають бути виведені війська з території ОРДЛО і створені безпекові умови, і лише потім можна вести мову про якісь вибори. Невдоволення цим Росія, очевидно, хоче продемонструвати у тому числі і через демонстративне повернення у процес Медведчука.

По-третє, дії Росії - виразна спроба перекрити той факт, що вона сама не виконала зобов'язань, взятих російським президентом В. Путіним під час останньої зустрічі у Нормандському форматі, де було чітко оговорено звільнення полонених і заручників у форматі “всіх на всіх” із попередньої верифікацією через допуск до ОРДЛО “Червоного хреста”. Все це Росія не викоанала, і, схоже, не думала виконувати, однак, продовжуючи перемовини, треба вигадати для цього якесь пояснення, і, схоже, вони будуть “валити” на “незговірливість” української сторони, апелюючи до “добровільних звільнень” за участю Медведчука.

Підсумовуючи це все, треба відзначити, що Росія продовжує демонструвати деструктивність і відсутність бажання до повноцінного врегулювання конфлікту. Вона лише грає в свої ігри, прагнучи дестабілізувати ситуацію в Україні та домогтися закріплення статус-кво, коли вона контролює ситуацію в ОРДЛО. Але при цьому Росія хоче “юридичного прикриття” для цього у вигляді якихось “особливих статусів”.

Останні дії - це спроба підвищити політичний статус Медведчука, інформаційна імперія якого останнім часом працює на дискредитацію влади та просування “російської вакцини”.

Думаю, що Україні у цій ситуації треба стояти на своєму, вимагаючи повного виконання попередніх домовленостей щодо повного звільнення усіх заручників та виведення російських військ.