Петро Олещук: Київські вибори: хто ще додасть?

Вибори у Києві як і у всій Україні наближаються до свого фінального етапу - голосування. Кандидатів на посаду міського голови як завжди - більш ніж достатньо. Але, очевидно, що далеко не всі з них зможуть реально на щось претендувати. Тим більше на те, аби скласти конкуренцію чинному міському голові.

Приміром, низка кандидатів висувалася виключно заради того, аби мобілізувати власних виборців під час голосування до Київради. Наприклад, кандидат від ОПЗЖ О. Попов навряд чи навіть теоретично може розраховувати на перемогу на виборах, якщо врахувати суто теоретичні моделі голосування у Киві. Він покликаний нагадати виборцям про “часи Януковича”, за якими якраз і можуть ностальгувати виборці ОПЗЖ. В іншій парламентській партії (ЄС) взагалі вирішили “не заморочуватися” з виборами міського голови, обмежившись формальною підтримкою лідера УДАРу В. Кличку. Їх теж цікавить лише Київрада.

Потужно у рекламному плані “стартонув” але згодом загальмував А. Пальчевський. Зараз його кампанія триває більше “по накатаній”, аніж завдяки якимось оригінальним крокам, тож перспектив для “ривка” не помітно. Зовсім невиразно показала себе кампанія І. Смєшка, хоча у даному випадку ми теж маємо справу із “кампанією супроводу” для Київради. Найдивніший момент цієї кампанії - це поява “парних” кандидатів, которі виразно претендують на одну і ту саму електоральну нішу, взаємно послаблюючи один одного. Такими є “екологи” Б. Береза та Є. Фірсов.

Очевидно, представниця правлячої партії СН І. Верещук планує здійснити свій “фінальний ривок” за рахунок загальнонаціонального порядку денного, який зараз “програмується” за допомогою ініційованого президентом опитування разом з виборами. Дійсно, спиратися на президентський рейтинг для неї зараз і справді є, мабуть, найрозумнішою стратегією. Однак важко сказати, який кінцевий результат це принесе.

На цьому тлі “забійний фінал” передвиборчої кампанії запропонувала “Батьківщина”, яку у Києві на вибори веде нардеп О. Кучеренко. Їхня кампанія вийшла “забійною”, бо супроводжувалася оприлюдненням постійних цікавих меседжів. Буквально за останній місяць вони встигли оприлюднити і програму реновації житла у Києві, і запропонувати фінансування цієї реновації за рахунок перерахунку платежів, сплачених киянами за прибудинкову територію. І внести на обговорення проект вирішення транспортних проблем. І розкритикувати бюджетний процес у столиці та запропонувати свої альтернативні підходи. Всього цього вистачило б не на одну кампанію. При тому, що і від традиційної реклами вони не відмовляються. Так само як і від зустрічей з виборцями. Тож до традиційної “бази Батьківщини” вони цілком можуть додати серйозний “електоральний бонус”.

Цікавою також була кампанія С. Притули, хоча і дещо в іншому сенсі. Притулу давно чекали у політиці у першу чергу в якості “спадкоємця” С. Вакарчука, що вчергове відійшов від політики. Він повинен був стати персоналізованим уособленням “непорошенківської проєвропкйської опозиції”, і, загалом, із цією роллю він швидше впорався. Водночас, сама кампанія у столиці показала серйозні проблеми Притули як політика, які, очевидно, будуть подолані з досвідом. Якщо той, звісно, вирішить продовжити свою політичну кар'єру. Сама ж кампанія пройшла “без напрягів”. Як і Київ у слогані Притули.

Останній етап передвиборчої кампанії буде цікавим, і скоро ми дізнаємось відповідь на три ключових питання: 1) чи буде на виборах київського міського голови один тур чи два; 2) якщо буде два тури, то хто вийде до нього; 3) хто з політичних сил пройде до Київради.

Чекати вже не довго.