Вадим Трюхан: Путін на Давосі - що це було?

Витримати всю промову, яка продовжувалася більше 35-х хвилин не просто. Особливо чітко розуміючи, хто саме говорить. Проте, думаю, величезна кількість експертів по всьому світу ловили кожне слово господаря Кремля, намагаючись почути з його вуст бодай щось позитивне.

Не сталося. Стара пісня про головне продовжується з новою силою.

Але на декілька моментів у його промові  звернути увагу все таки варто.

Перше. Озвучив погрозу великої ймовірності початку війни всіх проти всіх. Причому на самому початку промови. Цілком очевидно, що цими пасажами він намагався дати зрозуміти всім, що Росія й надалі буде кошмарити тих, до кого дотягнуться руки.

Друге. Побідкавався тим, що світ зіткнувся з серйозною економічною кризою. При цьому навів якісь цифри зі стелі, зокрема підкреслив, що в Росії у 1999 році було 64 млн.бідних, а зараз всього 5, відать давненько не їздив широкимим просторами Росії матушки, не володіє інформацією про реальний стан справ у власній країні. Далі більше, по батьківськи пожалів  європейців, заявивши, що у половини громадян Європи не ростуть доходи. До речі може це і так, але рівень середніх доходів рядового європейця такий, про який росіяни можуть лиш мріяти, як і ми, українці, варто це визнати, теж.

Третє. Призначив так званих “цифрових гігантів” конкурентами існуючих держав. Ймовірно йшлося про ФейсБук, Твітер, Гугл тощо. Як приклад першого постраждалого навів США, хоча й не згадав прямо, щоб нікого не дратувати, події навколо Капітолія.

Четверте. Назвав головну “явну загрозу”, з якою зіткнувся світ, -  “подальше загострення всього комплексу міжнародних проблем”. При цьому виокремив міфічну групу країн, які можуть бути не згодними з волею іншої міфічної групи країн, натякаючи на США. Що малось на увазі під тезою “країни, які не згодні з роллю сателітів”, складно уявити. Скоріш за все мова йшла про Росію, яка хоче не жити по правилах, а диктувати умови, що вже і намагається робити  протягом останніх 12-13 років, починаючи з відомої промови того ж Путіна в Берліні на Безпековому Форумі. Проте не назвавши прямо, що мається на увазі саме його держава, він ніби залишив поле для фантазії й іншим, у кого є геополітичні амбіції.

Далі тон змінився. І, якби голос був зміненим, то сторонній слухач подумав би, що це говорить Мандела або Лі Кван Ю.

“Світ не може йти шляхом побудови економіки, яка працює лише на так званий “золотий мільярд””, - пафосно заявиив лідер держави, якій взагалі чхати на всіх і вся навколо.

"Важливо направити реальні ресурси на те, щоб досягти зменшення не рівності як в рамках окремих країн, так і між різними регіонами у світі", далі продовжував виступаючий, скромно не згадавши, що рівень життя середньостатистичного москвича і жителя якої небудь Костроми чи будь-якого села на Уралі відрізняється в рази.

А бенефісом стали чотири ключові пріоритети, над якими, за словами Президента Росії, працює він з командою, і мають працювати скрізь у світі, зокрема:

1. 1) Людина повинна мати комфортне середовище для життя - житло, екологію, транспорт тощо;
2. 2) Людина має бути впевненою в тому, що в неї буде достойни дохід протягом всього життя;
3. 3) Людина має бути впевненою в тому, що вона отримає якісні медичні послуги;
4. 4) Люди мають бути впевненими в тому, що їхні діти отримають доступ до якісної освіти.

Після цього Путін повернувся до себе звичного і почав монотонно перераховувати що не слід робити на міжнародній арені і як вдало Росія всім допомагає.

За його словами, “у світі заявили про себе різні центри розвитку зі своїми власними баченнями як і куди рухатися, проте слід не допустити конфлікту між ними”.

Далі більше. Господар Кремля підкреслив, що  “важлива багатостонність”, мовляв “односторонні дії ні до чого хорошого не призводять, і регіональні конфлікти тому підтвердження”.

Потім він згадав Нагорний Карабах, вірніше припинення там останньої війни в якості досягнення Росії, похвалив США, Саудівську Аравію і Росію, куди ж без неї, за “стабілізацію світового енергетичного ринку”.

А на завершення, ніби з барського плеча, виголосив декілька давно відомим всім ідей, які постійно озвучуються не одним десятком представників дійно зацікавлених в їхній реалізації нормальних демократичних держав. Йдеться про те, що треба “об'єднувати і координувати зусилля всього світу в питанні боротьби проти коронавірусу”, зокрема і в питанні допомоги бідним країнам, які не мають змоги придбати вакцину, збереження клімату і природи планети тощо.

Останнім меседжом світу, і то, як це не дивно, позитивним, був заклик до співпраці. “Конкуренція і суперництво між різними державами були завжди і будуть завжди. Проте в переломні періоди історії варто концентруватися на головних проблемах і достойно відповісти на виклики третього десятиліття XXI-го сторіччя”, - завершив задоволено Президент Росії.

Потім були питання і відповіді. Насправді  одне. Принаймні у відкритій частині. Пан Шваб запитав про бачення Путіна майбутніх відносин Росії і Європи. У відповідь прозвучало, що “Росія - це теж Європа, одна цивілізація”. Далі більше, - “Росія і Європа мають бути разом, настав час повертатися до позитивного порядку денного, нарощування торгівлі, просторового розвитку європейської культури, науки і технологій”. І родзинка на торті - “треба підходити до вирішення всіх проблем по чесному, позбавитися від фобій”. Росія, мовляв, готова до цього і буде намагатися це робити, але “любов має бути взаємною”.

По завершенню виступу подумалось, - “воістину умом Росію не зрозуміти”. Говорять одне, а роблять інше…