Вадим Трюхан: Відтермінування візиту Президента Зеленського - прагматичний сигнал Білого дому Україні

Під час неї до учасників по відео зв’язку звернувся Державний секретар США Ентоні Блінкен.

У притаманному нашим американським друзям сухому дипломатичному стилі він фактично виставив п’ять передумов, виконання яких дозволить досягти прогресу у відносинах України зі США. Це 1) реформа ВРП та ВККС; 2) прозорий і чесний конкурс з обрання керівників НАБУ і САП; 3) ухвалення закону про прозоре корпоративне управління; 4) реформа СБУ; 5) притягнення до відповідальності корумпованих чиновників. При цьому між слів читалося, що від того, які українська сторона продемонструє результати, залежать дати раніше анонсовано візиту Президента Зеленського до США.

Цей виступ Блінкена залишився практично непоміченим українськими ЗМІ, а представники політикуму і експертного середовища зробили вигляд, що його не було, уникаючи будь-яких коментарів по суті.

А дарма. Адже просто так de facto третя посадова особа в американській владній ієрархії на такі серйозні теми не висловлюється.

Ігнор, замість чіткого плану дій з виконання того, що насправді потрібно не американцям, а нам, українцям, зіграло злий жарт з Володимиром Зеленським.

Вчорашнє офіційне повідомлення про те, що у липні візиту глави української держави до США не буде, а можливо (?!) його приймуть у другій половині серпня, значно зменшує шанси на серйозне змістовне наповнення програми перебування у Вашингтоні нашого Президента, адже серпень - це сезон відпусток у США, у тому числі у Конгресі.

Ба більше, це прагматичний сигнал Україні про те, що на якісь прориви, під час зустрічі з Joe Biden, українській стороні розраховувати не варто.

Насправді замайоріла загроза ще більшого дипломатичного провалу у Вашингтоні, у порівнянні навіть з, м’яко кажучи, не успішним Берлінським вояжем Президента Зеленського 11-12 липня.

І що ж у цій неприємній ситуації робити українській владі?

На мою думку, є два варіанти, і обидва вони непрості для виконання.

Перший. Відмовитися від візиту влітку взагалі і орієнтуватися на вересень-жовтень, забезпечивши досягнення серйозного прогресу у впровадженню реформ та боротьбі з корупціонерами, а також належну підготовку візиту з точки зору дотримання всіх протокольних формальностей та змістовного наповнення.

Другий. Невідкладно скликати позачергову сесію Верховної Ради України і ухвалити всі закони, які випливають із згаданих 5 пунктів Блінкена.

До речі. Нещодавнє ухвалення Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яке привітали наші західні партнери, показує, що у разі, якщо хочемо, то таки можемо. Залишається лиш сподіватися, що у вівторок вдасться зібрати кворум для проведення позачергового засідання парламенту, під час якого мають бути (не)проголосовані постанови так званих опозиційних фракцій, які носять характер законодавчого спаму і заблокували підписання цього важливого Закону. 

Крім того, варто активізувати зусилля Генеральної прокуратури щодо доведення до суду резонансних кримінальних справ щодо корупції чиновників найвищого рангу.

Який варіант буде обрано, спрогнозувати складно. Проте вже зараз зрозуміло, що переконати наших американських партнерів у нашій спроможності не лише говорити про реформи, а і їх впроваджувати буде архіскладно.

Візит Міністра закордонних справ Дмитра Кулеби до Вашингтону міг би цьому сприяти. І він виглядав би логічним, з огляду на чутливість моменту. Проте чи вистачить мудрості у керівництва держави доручити йому виконати цю непросту місію? Великий знак запитання….