Блог

Вадим Трюхан: Закавказький вузел: знову домовились домовлятися

11 січня, у Кремлі, чере два місяці після припинення вогню в Нагорному Карабасі, Президент Росії Владімір Путін прийняв Президента Азербайджану Ільхама Алієва і Прем'єра Вірменії Нікола Пашиняна.

6214

Вадим Трюхан

юрист-міжнародник

Голова правління громадської організації «Європейський Рух України» та юридичної фірми "ЮМАС". Дипломат, юрист-міжнародник, магістр державного управління, експерт з європейської інтеграції, національної безпеки, міжнародного публічного та європейського права. Працював на різних посадах в МЗС України, - від аташе Договірно-правового управління до заступника директора департаменту ЄС і Посла з особливих доручень. Був директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ. Працював а Адміністрації Президента України, а також за кордоном, зокрема в місії ОБСЄ у Хорватії та в місії Ради Європи зі спостереження за виборами в Косово.

Не зважаючи на весь пафос, який лунав з вуст господаря Кремля, сторони фактично залишилися при своїх. Жодних проривів не досягнуто.

Перше. Росія намагається закріпити за собою роль миротворця у Закавказзі. Вдається їй це не дуже, бо домовилися лиш про дві речі: 1) про транспортні коридори (без деталізації формату роботи, напрямків, а головне джерел фінансування); 2) домовлятися далі, для чого буде створено робочу групу під співголуванням віце-прем'єрів, і неназвані підгрупи.

Друге. Президент Азербайджану виглядав впевненим і повністю задоволеним ходом подій. Дозволив собі навіть натякнути на зацікавленість "третіх сторін" у побудові цих "транспортних коридорів", маючи на увазі очевидно Туреччину, яка нікуди не поділася, і залишається поруч зі своїм союзником Азербайджаном, завдяки якому вона стала серйозним гравцем, порушивши багаторічну гегемонію Росію в регіоні.

Третє. Прем'єр Пашинян вів себе нервово і ніяково. Краватку він звичайно не жував, то було б занадто, адже в Москві ракети поки що не літають. Але й стримати своє незадоволення йому було не легко. Скоріш за все, він уявляв неприєний момент зустрічі по прильоту в Єреван з родичами загиблих, пропавших без вісті і військовополонених, по яким не вдалося досягти жодного прогресу, про що він несміливо згадав у своєму зверненні до ЗМІ по результатах переговорів. Уявляв, і від того почувався не у своїй тарілці в Кремлі.

А загалом так виглядає, що по Нагорному Карабаху ясності ще не має. Ні щодо статусу, ні щодо економічного розвитку тієї його частини, яку не встиг відвоювати Азербайджан, згоди між головними інтересантами поки що не має, і скоро не буде. Закавказький вузол все ще належить розв'язати - завдання далеко не з простих, над якою бився не один лідер Вірменії і Азербайджану.