Блог

Вадим Трюхан: Закавказзя. Війні кінець. Хай живе війна!

Вчора пізно ввечері, після напружених 10-ти годинних переговорів в Москві між міністрами закордонних справ Азербайджану та Вірменії, за посередництва міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, останннім було оголошено про досягнення домовленості про перемир’я.

0

comments3345

Вадим Трюхан

юрист-міжнародник

Голова правління громадської організації «Європейський Рух України» та юридичної фірми "ЮМАС". Дипломат, юрист-міжнародник, магістр державного управління, експерт з європейської інтеграції, національної безпеки, міжнародного публічного та європейського права. Працював на різних посадах в МЗС України, - від аташе Договірно-правового управління до заступника директора департаменту ЄС і Посла з особливих доручень. Був директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ. Працював а Адміністрації Президента України, а також за кордоном, зокрема в місії ОБСЄ у Хорватії та в місії Ради Європи зі спостереження за виборами в Косово. 


  1. Сергій Лавров, з папірця, сухо зачитав зміст домовленостей, розпочавши з того, що вони досягнуті у відповідь на звернення Владіміра Путіна і відповідно до домовленостей президентів Азербайджана та Росії і прем’єра Вірменії.

Текст домовленостей такий:

«Сторони погодили нищенаведені  кроки:
1) оголошується про припинення вогню з 12.00 10.10.2020 в гуманітарних цілях для обміну військовополоненими і іншими утримуваними особами та тілами загиблих, при посередництві та відповідно до критеріїв Червоного Хреста;

2) конкретні параметри режиму припинення вогню будуть узгоджені додатково;

3) Азербайджан і Вірменія, за посередництва співголів Мінської групи ОБСЄ, на основі базових принципів урегулювання, починають субстантивні  переговори з метою якнайшвидшого мирного врегулювання;

4) сторони підтверджують незмінність формату переговорного процесу.»

 

На перший погляд, - перемога! Кінець війні. Справа за дипломатами.

 

Проте насправди все инакше. Адже не все так просто. Диявол, як завжди, виявився в деталях. Мало того, що бойові дії практично не припинялися весь час до моменту початку перемир’я. Так обидві сторони ще й почали звинувачувати одна одну в зриві домовленостей буквально через декілька хвилин після того, як воно (перемир’я) мало б розпочатися.

 

Чому ж так сталося?

 

Причин декілька.

 

Перша. Жодна з воюючих сторін своїх цілей не досягла і не вичерпала своїх спроможностей продовжувати війну.

 

Друга. Досягнуті домовленості носять яскраво виражений рамковий характер. Адже, виходячи зі змісту 2-го та 3-го пунктів, фактично йдеться про домовленість домовлятися. 

 

Ба більше. Викликає здивування зміст пункту 4-го, за яким сторони підтвердили незмінність формату переговорів. І це в той час, коли саме неефективністю цього формату пояснювала свої дії одна зі сторін конфлікту. Напрошується припущення, що цей пункт придумали росіяни, щоб “застовбити” для себе ключову роль в подальшому переговорному процесі, зокрема й з огляду на нищенаведене. 

 

Проте всі досягнуті домовленості, як би це не прозвучало цинічно, насправді були приречені на неуспіх, ще до їхнього узгодження. Проблема в тому, що Росія - це неналежний посередник. Адже вона роками озброювала обидві ворогуючі держави, будучи союзником однієї з них. Більше того, фактично Кремль покинув на призволяще Вірменію, незважаючи на свої союзницькі зобов’язання перед нею за договором про ОДКБ, що в результаті підірвало довіру до Москви в Єревані, якщо не назавжди, то дуже надовго.

 

І наостанок. Як це не прикро констатувати, але колективний Захід виявився абсолютно неспроможним реагувати на кровавий конфлікт у себе під боком. В чергове. Не говорячи вже про РадБез ООН, який досі залишається єдиним уповноваженим органом, покликаним попереджати виникнення воєн та їх припиняти.


 



comments

Новини партнерів

comments

Інші матеріали автора


Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!